Йому кориться все живе і неживе серед густої зелені лісів. Він той, хто одружений, але для продовження роду краде людських діточок. Його витівкам заблукалі в лісу зобов’язані своїми страхами. Господар лісових хащів – Лісовик.
Важко його з кимось сплутати – без брів, вій та лівого вуха, із мерехтливим зеленим вогником погляду, одягненого у звірячі шкіри та взуттям не на ту ногу, хоча побачити володаря лісу у всій красі можна лише крізь коняче вухо або спогляданням назад з-поміж ніг. Його зріст варіюється за бажанням від рівного найвищому дереву в окрузі до маленького, коли можна сховатися під листочком суниці. І як у більшості потойбічних представників у нього не має тіні.
Щоб не мати неприємностей в лісі треба задобрити лісовика перед збиранням ягід, полюванням, ночівлею в куренях або просто прогулянкою хлібцем або печивом, паскою або крашанками, сиром чи-то іншою домашньою їжею, лишивши її на галявині. А ще саме тому пастухи часто навідувалися в ліс із дарами, тим самим укладаючи з повелителем диких тварин договір про ненапад на свої стада. Наші пращури вважали днем почестей володарю лісу вважали Третій спас (16 серпня).
Життя лісовика присвячено оберіганню спокою ввіреної вищими силами зеленої перлини. З височині крони або дупла він пильно обдивляється все навкруги, щоб запобігти будь-якій несправедливості по відношенню до своєї дідівщини. Тим хто коїть зло в його світі, не позаздритишь – господар залякає до смерті жахливими криками, або лоскотанням уморить зі сміху, а ще може в образі знайомого завести в глухі хащоби, де не ставала нога чоловіка.
Задля розваг цар лісу краде дівчат та жінок, які після повернення від нього стають безплідними, хоча натомість отримують дар передбачення. А вкрадені ним дітки стають за однією з версій продовжувачами його справи, хоча інші народні поголоси пов’язують появлення лісовиків обох статей з вовками та ведмедями. Особливу ж силу він має над зайцями та білочками – його всюдисущими очима, ім’я яким – легіон. Коли лісовик лютує – все в зеленому царстві завмирає, і навіть його підлеглі веселунки мавки припиняють свої пустощі, а дерева в побожному трепеті схиляють до землі свої верхівки.
Щоб вберегтися від царя лісу, коли він почав свою небезпечну гру не важко – сіллю або вогнищем, яких він побоюється, або перевзутися (правий черевик на ліву ногу, лівий – на праву) і тоді він прийме за свого, як і після його улюбленої приказки “Йшов, знайшов, загубив”. Хоча можна ще й отримати свою вигоду від зустрічі з ним – кажуть, якщо смикнути зеленого царя за бороду, він розсиплеться золотом.