Йому кориться все живе і неживе серед густої зелені лісів. Він той, хто одружений, але для продовження роду краде людських діточок. Його витівкам заблукалі в лісу зобов’язані своїми страхами. Господар лісових хащів – Лісовик.
Важко його з кимось сплутати – без брів, вій та лівого вуха, із мерехтливим зеленим вогником погляду, одягненого у звірячі шкіри та взуттям не на ту ногу, хоча побачити володаря лісу у всій красі можна лише крізь коняче вухо або спогляданням назад з-поміж ніг. Його зріст варіюється за бажанням від рівного найвищому дереву в окрузі до маленького, коли можна сховатися під листочком суниці. І як у більшості потойбічних представників у нього не має тіні.
Щоб не мати неприємностей в лісі треба задобрити лісовика перед збиранням ягід, полюванням, ночівлею в куренях або просто прогулянкою хлібцем або печивом, паскою або крашанками, сиром чи-то іншою домашньою їжею, лишивши її на галявині. А ще саме тому пастухи часто навідувалися в ліс із дарами, тим самим укладаючи з повелителем диких тварин договір про ненапад на свої стада. Наші пращури вважали днем почестей володарю лісу вважали Третій спас.
Життя лісовика присвячено оберіганню спокою ввіреної вищими силами зеленої перлини. З височині крони або дупла він пильно обдивляється все навкруги, щоб запобігти будь-якій несправедливості по відношенню до своєї дідівщини. Тим хто коїть зло в його світі, не позаздритишь – господар залякає до смерті жахливими криками, або лоскотанням уморить зі сміху, а ще може в образі знайомого завести в глухі хащоби, де не ставала нога чоловіка.
Задля розваг цар лісу краде дівчат та жінок, які після повернення від нього стають безплідними, хоча натомість отримують дар передбачення. А вкрадені ним дітки стають за однією з версій продовжувачами його справи, хоча інші народні поголоси пов’язують появлення лісовиків обох статей з вовками та ведмедями. Особливу ж силу він має над зайцями та білочками – його всюдисущими очима, ім’я яким – легіон. Коли лісовик лютує – все в зеленому царстві завмирає, і навіть його підлеглі веселунки мавки припиняють свої пустощі, а дерева в побожному трепеті схиляють до землі свої верхівки.
Щоб вберегтися від царя лісу, коли він почав свою небезпечну гру не важко – сіллю або вогнищем, яких він побоюється, або перевзутися (правий черевик на ліву ногу, лівий – на праву) і тоді він прийме за свого, як і після його улюбленої приказки «Йшов, знайшов, загубив». Хоча можна ще й отримати свою вигоду від зустрічі з ним – кажуть, якщо смикнути зеленого царя за бороду, він розсиплеться золотом.