Собор Успіння Богородиці в Барі

Історія

Комплекс собору Успіння Пресвятої Богородиці в Барі Комплекс собору Успіння Богородиці в Барі

Територія сучасного Бару була заселена з давніх-давен, про що свідчить багатство історичних знахідок різних культур та племен, хоча відсутність документальних джерел унеможливлює точне датування віх його розвитку на первинному етапі існування. Із відомостей Длугоша, що в 1452 році татари захопили фортецю Рів (попередня назва міста) разом із сім’єю його власника Рея з Шумська, можна зробити непрямий висновок про існування тут православного храму з огляду на розміри поселення та приналежності українських земель до цієї конфесії християнства (скоріше за все знаходилася на західному березі ставу).

Після купівлі Рову королевою Боною Сфорца д’Арагоною (1494 — 1557) з перейменуванням на Бар в 1537-ому місто перемістилося на східний берег ставу до новозбудованої фортеці. Станом на 1583 рік тут вже існували два православних причта, один з яких був присвячений Святій Трійці.

Століттям пізніше, коли польський тиск пов’язаний з прийняттям Унії знизив свої темпи, кількість православних храмів збільшилася до трьох: Воскресенський, Миколаївський та Троїцький. Причому доля двох перших була не дуже щасливою — перший згорів на початку XIX століття, а другий — просто зник із сторінок історії без пояснень.

Східний фасад православного Успенського собору в Барі Східний фасад Успенського собору в Барі

На місці ж Троїцької церкви в 1755 році священик Тимофій Матковський на кошти благодійників починає будівництво нового храму, який два роки потому був освячений на честь Успіння Богородиці та Пресвятої Трійці з трьома вівтарями та дзвіницею на стовпах під дахом. Територія маленького храму станом на 1771 рік так і не була обгороджена.

Приблизно в 1838 році в стінах єдиного православного храму Бара з’явилися поздовжні тріщини, які йшли навіть через купол, в результаті чого він був запечатаний і знаходився в стадії перманентної реконструкції більш десяти років до її закінчення в 1851-ому. На час ремонтних робіт богослужіння було перенесено до будівлі зачиненого раніше францисканського кляштору.

Саме тоді над притвором православної церкви з’явилася триярусна дзвіниця, було змінено форму куполу, невеличкі прибудови заповнили простір між осями первинного хрестового плану та стіни обновив витончений масляний розпис. Але на цьому справа розбудови комплексу не зупинилася — збагатіла рок від року громада в 1884 році побудувала новий будинок для свого отця-настоятеля, а ще за дев’ять років новий дах над головою (дерев’яний критий залізом) отримали диякон та псаломщик.

Купола барського храму Успіння Богородиці Купола храму Успіння Богородиці

Причому окупації більшої частини українських земель московським озброєним червоним люмпеном після більшовицького перевороту 1917-ого тут зберігалися ікони із того першого храму – “Введення в храм” та “Преображення”. Хоча загалом собору Успіння Богородиці в Барі пощастило — чи-то через його віддаленість від великих соціальних центрів, чи-то через впливовість громади атеїсти від рад так і не змогли його зачинити.

Храм лишався діючим та майже неушкодженим протягом всього непростого ХХ століття, не дивлячись на дві світові війни, що прокотилися українською землею з-за непомірних московських імперських амбіцій. Радянська влада, навіть знайшла кошти на його капітальну реставрацію, що була проведена в 1978 — 1979 роках.

Тому світанок незалежності України святиня зустріла в непоганому стані, майже зберігши свої святі скарби завдяки відданим пастирям та згуртованій громаді. Тільки в середині 2010-х його оновили для стирання убогого радянського флеру із зовнішніх фасадів та повернення до стародавніх витоків духовної краси, що особливо шанується у православних мешканців округи.

Архітектура

Барський православний Успенський собор Барський Успенський собор

Первинно побудований поруч із барською фортецею та костелом святої Анни на березі захисного ставу храм представляв собою хрестово-купольну споруду в змішаному стилі бароко-рококо з балконом на західному фасаді, де містився оркестр під час урочистостей. Головною прикрасою її служили чотири трикутні фронтони в торцях осей. У дворі розташовувалася дерев’яна дзвіниця на стовбах під дахом.

Після перебудови середини XIX століття нижчі та менші за периметром прибудови заповнили міжвісевий простір, над притвором постала триярусна дзвіниця під шоломоподібним дахом з маленькою глухою сигнатуркою. Прикрасою собору слугують кутові лопатки складного профілю з нішами та без, профільовані карнизи, коробові та прості арки віконних прорізів, неширокий фриз першого ярусу дзвіниці та геометричний декор підвіконного простору — верхнього та звичайно шоломоподібні куполи.

Вхід до комплексу відкриває портал зовнішньої двоярусної дзвіниці з двома арковими наскрізними отворами під чотирисхилим дахом, плавні барокові муровані переходи якої з’єднують її із новопобудованим парканом.

Пам’ятки

Західний фасад соборного Успенського комплексу в Барі Західний фасад соборного в Барі

Ікона Богородиці з Передвічним Немовлям (XVI століття), яке лівою рукою притримує Євангеліє, а десницею — торкається підборіддя та шиї матері. Вона розташована на горном місці в кіоті. Місцеві стверджують, що ікона та — чудотворна, на відзнаку чого в XVIII столітті її покрили срібною різою.

Ікона святого Миколая, що як кажуть була привезена королевою Боною з Італії. Писана на дошці в срібному окладі 1888 року (подарунок київського купця Хрякова) вона спочатку містилася в Миколаївському храмі Бару, котрий нині не існує.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Бар, вул. Святого Миколая, 10/22.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Т0610 (Любар — Хмільник — Лука-Барська — Бар — Нова Ушиця) або Т0228 (Бар — Копайгород — Шаргород — Нові Хоменки) до міста. Далі — вул. Соборна — вул. Святого Миколая, яка проходить повз Успенський собор.

Громадським транспортом до Бару, а далі від автовокзалу вулицею Святого Миколая до храму Успіння Богородиці кілька хвилин ходу.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті