П’ятничанський парк

Історія

Доріжка П'ятничанського парку Доріжка парку

Плато на узвишші пологого правого берегу Південного Бугу самою природою було призначене для будівництва чогось накшталт високого палацу, з вікон якого відкривався б чудовий вид аж до самого небокраю. Причому саме місце розташування серед вінницьких зелених лісів дає змогу припустити, що П’ятничанський маєток завжди потопав в навколишній зелені.

Так, звичайно з початком будівництва першого “замку”:/uk/2939/palatsevii-kompleks-v-p-yatnichanakh Михайлом Грохольським ( – 1765) десь на початку XVIII століття зелене оздоблення царства Флори значно потіснилося — фортифікаційні споруди потребували значного простору як всередині фортеці, так і за її стінами, волами та ровом для кращого огляду навколишньої місцевості.

Але вже наприкінці XVIII століття ситуація кардинально змінилася із втратою Подольською землею стратегічного положення — існування в мирні часи дозволило господарям із Грохольських розкіш облаштування навколо перебудованого замку-палацу великого модного в той час ландшафтного парку, як місце проведення дозвілля та порятунку в спекотні літні дні там, де на початку ХІХ століття були лише окремі алеї-посадки беріз, дубів та хвої у припалацевій частині.

Регулярна частина П'ятничанського парку в Вінниці Регулярна частина П'ятничанського парку

Проект перепланування П’ятничанського царства Флори десь в першій половині XIX був розроблений ірландським майстром садово-паркового мистецтва Денисом Макклером (1762 — 1853). Він включав оглядові майданчики зі звивистими мощеними гравієм доріжками між ними та французькими алеями та клумбами на відстані від в’їзної брами до палацу та навколо фасадів останнього. Причому сам парк був частково обгороджений глухим парканом червоної цегли без вишуканих деталей, що обумовлювалося величезною загальною територією комплексу.

Так, станом на початок ХХ століття, зелина перлина, що розкинулася на площі в тридцять два гектари, налічувала до восьми десятків видів декоративних дерев та кущів. Причому головною ідеєю його створення були концентровані групи одного виду. Палацеве подвір’я прикрашали квіти та декоративні кущі.

Саме в такому стані отримала прекрасний парк разом із палацом Грохольських окупаційна влада червоних рад в 1920-ому, але дати ладу перлині садово-паркового мистецтва вона не могла і не хотіла — естетичні вишукування були признані прояву буржуазного менталітету. Зелена перлина на околицях Вінниці почала занепадати.

Ландшафтна частина парку в П'ятничанах Ландшафтна частина парку

Природа та бойові дії розв’язаної Москвою Другої світової війни зробили свою “чорну справу” — за сімдесят років радянської окупації слідів роботи Макклера фактично не лишилося, якщо не рахували скупчення одновидових дерев та великих галявин, які утворилися з-за неконтрольованої вирубки місцевими та персоналом медичних закладів, що облаштувалися в стінах комплексу.

Зміни на краще почалися лише повернення Україною своєї незалежності від московської імперії в 1991-ому, коли за кілька років інститутом “Укрпроектреконструкція” був розроблений проект відновлення П’ятничанського комплексу разом із парком. Протягом півтора десятиліття на його території були висаджені десять тисяч дерев, але через байдужість та вандалізм місцевих жителів вижила з них лише невелика частка. Тому зараз колишня зелена перлина більше нагадує дикий, прорізаний звивистими доріжками ліс, а ніж творіння рук людських .

Архітектура

Парк у вінницьких П'ятничанах Парк у П'ятничанах

Площа величезного парку, що зараз міститься поміж приватної забудови північного вінницького району, на теперішній час представляє собою нерівномірно засаджений покрив вічнозеленими та листопадними багаторічними рослинами вісімдесятьох видів. Дерева та кущі, яким прийшлися до вподоби супіскові ґрунти, сконцентрованими навколо обмілілого ставу.

Велику частку зеленої ковдри П’ятничан створено за допомогою груп одного виду дерев, переважно сосни звичайної, ялинки, модрини, дубів, беріз, білої акації, ясенів, каштанів, лип, що створюють невеличкі гаї з великими сонячними галявинами між ними.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Мічуріна.

Як дістатися

Автотранспортом шляхом 50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький) або М21 (Виступовичі — Житомир — Могилів-Подільський), а далі — вул. Івана Богуна — вул. Герцена, на перетині якої з вул. Мічуріна розташований П’ятничанський парк.

Громадським транспортом до Вінниці, а потім міським, що прямують на П’ятничани (орієнтир Обласний клінічний ендокринологічний диспансер), який знаходиться на території парку.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті