Їх не кликають, вони самі приходять чи їх підкидають злі люди, щоб позбутися або зробити капості тим, кого люто ненавидять. Вони приносять із собою бідність, нудження, хвороби, тугу та Лихо (не дарма ж вони його піддані) – заздрощі та злидні. Народжуються вони зі сліз та прокльонів господарів поцуплених речей, тому як шлейф супроводжують крадені речі, а потім оселяються лише в хаті, яку покинув домовик.
Виглядають вони як маленькі замурзані, нечесані, обдерті діди, які весь час скиглять та жаліються. Ці маленькі створіння потойбічного світу, які можуть вміститися навіть в глечику, одягнені в неохайне рване лахміття є підданими його величності Лиха, який тримає їх в чорному тілі спонукаючи на одвічні сварки та злість жалюгідні в своїй нікчемності. Зазвичай в помешканні вони обирають для себе затишні темні куточки – під столом, за пічкою, під лавкою.
Іноді казали, що в заздрощах та злиднях винна сама людина за принципом «бідний бо дурний, дурний бо бідний», але частіше – що їх могли підкинути разом із нещирим подарунком в закоркованій пляшці чи-то запечатаній коробці недобрі люди, а ще господиня може сама затягти в хату разом з віником, коли мете від входу (навпаки якщо мести до входу – то можна їх вижбурнути за поріг).
Наявність в домі заздрощів та злиднів можна визначити по тому, що господарі ніяк не можуть розбагатіти, а дедалі стають біднішими. Тоді час застосовувати народну магію та вижинати незваних гостей з хати. Для початку, як кажуть, треба виманити їх на світ божий музикою чи вмовляннями, а потів хитрощами спонукати залізти в діжку, пляшку, мішок чи коробку, яку після того щільно закрити та віднести далеко в ліс або поле, щоб викинути. До речі – саме це привід не чіпати такі знахідки, бо потойбічна сила причепиться до свого рятівника. А ще можна вбити їх кийком, але якщо його витягти – вони оживуть.
Хоча за переказами від захоплення заздрощами та злиднями оселі можна захиститися спеціальним підвішеним до сволоки вінком із польових трав, який заговорювали місцеві непрості люди. А ще в охайній хаті з клопітливими господарями злидні не оселяться, а якщо і випадково опиняться, то швидко втечуть, бо працьовитість – найкращій оберіг від Лихових посланців.
В українському епосі збереглося чимало повчальних легенд, переказів та повчальних історій, в яких фігурують мешканці потойбічного. Наприклад про двох братів, заможного та бідного, останній з яких виманив своїх злиднів та заздрощів до лісу та затиснув їхні руки в дереві, щоб вони не повернулися з ним до дому. Після того того бідний почав стрімко збагачуватися, а багатого брата взяли такі заздрощі, що він випитав причину і вирішив звільнити тих злиднів, у відповідь на що вони причепилися вже до нього – повернувшись з лісу він знайшов на місці своєї хати лише згарище.