Історія
Перша офіційна вінницька управа з’явилася в місті ще в 1870 році згідно «Городового положення» в межах адміністративної реформи, хоча на початковому етапі свого існування мала зовсім іншу структуру та розміщувалася, імовірно, в будівлі колишнього Окружного суду на Великій Дворянській (нині Грушевського), яка фігурує ще на мапах 1811-ого в якості недобуду. Достеменні відомості про розміщення саме в стінах цієї споруди головного міського адміністративного центру відносяться до 1891 року.
Бурхливий розвиток Вінничини напочатку ХХ століття призвів до того, що невеличкої будівлі в сім вікон по фасаду для виконання своїх функцій управі стало замало, а тут ще й претензії на неї від Юридичного відомства, яке планувало-таки розмістити тут суд з перспективою масштабної розбудови. Саме тому в 1910-ому на порядку денному виникло питання про будівництво нової будівлі Міської думи на центральній Поштовій вулиці (зараз – Соборна).
Для цих цілей міська адміністрація придивилася земельну ділянку поруч із садибою Міського училища. На той час вона належала домовласниці Д. Піонтовській, яка згодилася продати частку своєї землі для вище означених цілей. В липні 1910-ого міським землеміром О. Волковим було складено план ділянки площею 380м.кв., проект же доручили міському архітекторові Григорію Артинову (1860 – 1919).
В січні наступного року управа приймає рішення про початок будівництва та його фінансування, а вже в березні план починає втілюватися в життя. Спроектована з урахуванням максимального використання ділянки споруда г-подібна складнопрофільна в плані була виконана в новомодному стилі античного модерну і закінчена в тому ж році завдяки головному підрядчикові Ф. Бондареві.
А 17 січня 1918 року засідання Вінницької міської думи було перервано зброєю червоних окупантів, хоча в той раз вони на довго в місті не затримались. Потім буде уряд Української народної республіки та офіційний дипломатичний візит голови відродженої Польщі Юзефа Пілсудського (1867 – 1935).
На початковому етапі сімдесятирічної радянської окупації тут містився Вінницька міська рада робітничих та червоноармійських депутатів, які квартирували в цих стінах до початку бойових дій розв’язаної Москвой та нацистським Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років.
Практично неушкоджена будівля у повоєнні роки служила різним адміністративним установам міста (керівництво цукрового тресту, обласного постачального об’єднання та інші), а після повернення української незалежності комерційні інтереси повернули свій храм під крило Гермесу – його просторі приміщення в середині 1990-х з величною білою залою на чолі зайняли Торгівельно-промислова палата та Універсальна біржа, які працюють тут донині.
Архітектура
Триповерховий величний будинок міської думи г-подібний складнопрофільний (раніше мав проїзд до внутрішнього двору в західній частині, який в 1990-х став входом магазину) був затиснутий між садибами Вінницького міського училища та садибою Д. Піонтовської, тому весь акцент архітектор сконцентрував на центральному фасаді, виконавши його в актуальному на той час стилі античного модерну.
Зважений симетричний фасад з двома порталами бокових входів на канельованих колонах доричного ордеру, що тримають складнопрофільний фронтон, розташований вздовж червоної лінії забудови. Перший поверх з трьома парами через прямокутну напівколону доричного ордеру вузьких прямокутних віконних прорізів з ліпними гірляндами та гербом міста в нішах рустован, другий, прикрашений зіркоподібним орнаментом, великими вікнами з меандром на чолі та третій (три пари вікон зі шропсами та бігучою хвилею нагорі) об’єднують двоярусні канельовані колони з античним малюнком в капітелях, що тримають великий фронтон (раніше в його круглій ніші містився годинник).
Невеличким акцентом служать пам’ятні дати 1870 (створення управи) та 1911 (будівництво нової споруди для неї) з табличкою прикрашеною гербом міста посередині в підвіконному просторі другого ярусу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, 67.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль), містом по Немирівському шосе – вул. Лебединського – вул. Островського – через міст або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький), а потім – Хмельницькому шосе. Далі по Соборній до Майдану Незалежності, до якого примикає будівля Торгово-промислової палати.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім громадським – до зупинки «Майдан Незалежності», поруч із яким розташована колишня міська дума.