Історія
Добудований та надбудований він зараз зовсім не схожий на того витонченого представника ренесансу, який постав на розі двох затишних міських вулиць Бульварної та Великої Дворянської в двох кроках від жвавого Поштового тракту наприкінці ХІХ століття (імовірно в 1891 році). Причому як точна дата, так і головний архітектор тієї первинної двоповерхової споруди в сім вікон вздовж центрального фасаду та залою на 250 місц досі не відомі.
Будівля була споруджена коштом місцевої громади для розміщення в її стінах міської управи, тому місце для неї було вибране не випадково – і центр поруч, і бульварна зелень створювала комфортний затишок для поважного товариства, що відало вінницькими справами (існує припущення, її споруджено ще раніше, бо в 1811-ому на цьому самому місці карти відзначали недобуд Повітового суду).
З бурхливим розвитком стародавнього міста на березі Південного Бугу постало питання про об’єднання під одним дахом адміністративних та юридичних установ Вінниці під одним дахом за європейським зразком, але наявна споруда магістрату явно була замала для таких цілей, хоча простору навкруги було вдосталь. Саме тому було прийняте саме раціональне рішення – прибудувати нові площі. Проект реконструкції був замовлений головному міському архітекторові Григорію Артинову (1860 – 1919).
Причому до початку втілення планів в життя проект мав пройти узгодження з головним архітектором міністерства юстиції В.А. Пруссаковим. З бюрократичними питаннями було успішно закінчено в 1909-ому, і одразу почалося масштабне будівництво, яке тривало ще три роки. Причому особливістю нової будівлі були два центральних входи по сусідніх торцях – Управи та Окружного суду, останній з яких підпорядковувався Одеській судовій палаті.
Вінницький колишній адміністративний центр по нинішній Грушевського 17 значився офіційною адресою окружного суду і після радянської окупації 1920-ого. Дев’ять років потому до нього приєдналися прокуратура, колегія оборонців та нотаріальна контори, згодом – ще окружний виконавчий комітет та поліклініка.
Щасливо переживши пекло розпочатої Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років, повністю вся будівля відійшла в підпорядкування Міністерства охорони здоров’я, саме під його егідою в 1960-х була виконана надбудова третього поверху, що значно збільшило наявні корисні площі. В такому статусі вона зустріла повернення української незалежності 1991-ого.
Чисельні реструктуризації та переформовування в 2012-ому, після капітального ремонту, повернули споруду попереднім господарям – чисельні приміщення стали домівкою для новоствореного Вінницького міського суду та інших служителів Феміди, які господарюють тут донині.
Архітектура
Складнопрофільний цегляний тинькований периметр по Грушевського 17 на початку двоповерховий, а зараз збільшений на один ярус, доповнений ризалітом східного входу та двома прибудовами флігелів з двору, представляє собою симбіоз неоренесансу з елементами класицизму, який завершує собою західну перспективу Європейської площі. В той же час він декілька відокремлений від щільної міської забудови широкою пішохідною зоною в обрамленні старих каштанів та лип.
Фактично перші два поверхи центрального та західного фасаду в ренесансному стилі є відлунням декору невеличкої первинної будівлі: чітко промальований масивний руст першого поверху, ширинки підвіконного простору, гірлянди колон іонічного ордеру на ліпних кронштейнах та архітравів на тригліфах, що підтримують трикутний сандрик – другого. Східний фасад та пізніший третій поверх більше тяжіють до класицизму з його простими та об’ємними ширинками, витягнутими віконними арками в обрамленні архівольтів з акцентованим замковим каменем, тонкими брівками, профільованими карнизами (лобовий великого виносу на кронштейнах).
Портал західного центрального входу прикрашений балконом та парними колонами доричного ордеру, що підтримують широкий антаблемент. Північний же, втративши своє величне завершення у вигляді багатодекорованого ліпниною дворівневого антаблементу з пологою розірваною аркою сандрика, вазонами, трикутником декоративного фронтону та усіченою пірамідою куполу, назараз прикрашають висока арка дверного отвору, балкон за витонченою балюстрадою та парними коронами іонічного ордеру – другого та антаблемент.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Грушевського, 17.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р11 (Вінниця – Немирів – Ямпіль) або по трасі Е50 (М12) (Львів – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кропивницький). В місті головною, в тому числі вул. Соборною, з якої повернути на вул. Театральну, куди виходить західний фасад будівлі.
Громадським транспортом до Вінниці, а потім – по вулиці Соборній до Майдану Незалежності, від якого по Театральній до колишнього Окружного суду (в цьому ж кварталі).