Історія
Палац князів Юсупових в Кореїзі
Московська окупація Криму останньої чверті XVIII століття після півстоліття забуття перетворили мальовничий півострів на курортну Мекку для російської еліти, кожний представник якої вважав своїм обов’язком в підтвердження свого соціального статусу побудувати тут дачу. Першовідкривачкою ж цих теренів вважається ексцентрична княгиня Ганна Сергіївна Голіцина (1779 – 1838).
Саме ця надзвичайна жінка придбала малозаселений Кореїз для заснування своєї колонії «працьовитих пієтистів», куди перебралася в 1824-ому разом зі своїми сподвижницями баронесою Криденер, її донькою Жюльєттою Беркгейм та графинею де Гаше (Жанна де Ла Мотт Валуа) в новопобудований «Рожевий будинок». Після смерті господині маєток за заповітом опинився у прижиттєвому володінні баронеси Беркгейм окрім будинку сестри княгині Ганни, Софії Сергіївни Мещерської (1775 – 1848), яка успадкувала всю величезну садибу після упокоєння Жюльєтти.
Через доньку, Марію Іванівну Мещерську, кореїзький маєток доторкнувся до історії сім’ї Гончарових-Пушкіних, в якості її посагу перейшовши в управління Івана Миколайовича Гончарова (1810 – 1881), який поділив його на частини для продажу – в 1867-ому володарем однієї частини маєтку став граф Фелікс Миколаєвич Сумароков-Ельстон (1820 – 1877), іншої згодом – надзаможній підприємець Тимофій Саввіч Морозов (1823 – 1889), який до речі і помер тут.
В 1890-ому «Рожевий будинок» із дачною землею викупив на додачу до своїх володінь у удовиці магната, Марії Федірівни Морозової (1830 – 1911), граф Фелікс Феліксович Сумароков-Ельстон (1856 – 1928), що отримав від московського царя дозвіл на титул та прізвище свого тестя, князя Юсупова, з-за відсутності прямих спадкоємців чоловічої статі. Саме його бажанням у 1908-ому в Кореїзі почалася дворічна побудова нового палацу за проектом головного архітектора Ялти Миколи Петровича Краснова (1864 – 1939).
Північний фасад Юсупівського палацу
Затишний шедевр палацево-паркової архітектури в 1912-ому став свідком заручин Фелікса Феліксовича (молодшего) (1887 – 1967) з великою княжною Іриною Олександрівною (1895 – 1970). Саме тут Юсупови-молодші ховалися від озвірілого люмпену червоних більшовиків після перевороту 1917-ого, фамільний маєток в Кореїзі став останнім, що вони бачили на рідній землі перед еміграцією назавжди два роки потому.
Радянські ж окупанти одразу націоналізували маєток. За його усамітнене місцерозташування та надійність конструкції (а можливий останній притулок перед втечею з награбованим) під свою дачу в Криму вподобав головний кат-чекіст країни «робітників і селян» Фелікс Дзержинський (1877 – 1926) (після його смерті – будинок відпочинку Всеросійської надзвичайної комісії), причому будучи неабияким боягузом він розпорядився звести на території для себе бункер.
Саме наявність останнього вирішила долю Юсупівського палацу як місце дислокації радянської делегації Ялтинської конференції 1945-ого, яка фактично розділила світ навпіл за підсумками розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни – адже Йосип Віссаріонович Джугашвілі (він же «товариш Сталін») (1878 – 1953) теж був не з хороброго десятку, як і його попередник-поплічник по «красному террору».
Медернызаційно-реставраційні роботи на віллі почалися одразу після доленосної конференції, яка лишила велику кількість країн (в том числі Україну) під радянською окупацією, тривали ще рік, після чого розкішний комплекс був переданий під державну дачу №4 з грифом секретності для відпочинку партійних бонзів.
Юсупівський палац
З відновленням українського суверенітету Юсупівський палац потрапив у підпорядкування Ялтинської міської ради, яка незаконно передала його на чверть століття приватній фірмі, але судове рішення чотири роки потому відновило справедливість – об’єкт став частиною Державного управління справами та отримав відкритий доступ.
Московська анексія українського Криму в 2014-ому, і окупаційна влада прилаштувала комплекс для потреб свого очільника – кривавого ката Путіна (управління справами президента Росії) не в останню річ з-за того самого бункеру, бо російський президент – гідний послідовник боягузів Дзержинського – Сталіна.
Архітектура
Палацево-парковий садибний комплекс в Кореїзі розташований на гірському схилі Південного берега Криму серед мальовничого парку, що розкинувся на площі в шістнадцять з половиною гектар, прикрашених багатим рослинним різномаїттям серед якого вмілою рукою художника вписані малі архітектурні форми (басейни, скульптури, оглядові тераси, фонтани,лавочки).
Невеличкий скланопрофільний Юсупівський палац візуально здається більш масштабним завдяки різнорівневим (від одного до трьох поверхів) об’ємним складовим з великою кількістю горизонтальних та вертикальних членувань. Виконаний в дусі середньовічного романтизму в його архітектурі дивним чином переплелися готика та романський стиль: аркатура, люкарни, архівольти на імпостах та без, відкрита аркада в поєднанні з масивним рустом лиштв, стилізованими машикулями, скульптурами левів на тлі кам’яної кладки створюють неповторний суворо-витончений образ.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, смт Кореїз, вул. Парковий узвіз / Севастопольське шосе.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Т2709 (Севастополь – Ялта – Сімферополь – Феодосія) до Паркового узвозу в Кореїзі, вздовж якого розташований Юсупівський комплекс.
Громадським транспортом з Ялти / Севастополя маршрутними таксі до Кореїзу, а далі – до палацу Юсупових Парковим узвозом.