Перша жіноча гімназія Оріхова

Історія

Кутовий фасад оріхівської Першої жіночої гімназії Кутовий фасад Першої жіночої гімназії Оріхова

Праісторія оріхівської освіти тісно пов’язана із промислово-економічним бумом спричиненим відміною кріпосного права, хоч після запуску в 1870-х залізничної колії Лозова – Севастополь, що пройшла через Олександрівськ, місто і втратило свою ключову торгівельну роль на перетині вісьмох основних шляхів.

Так датою появи перших місцевих навчальних закладів в статусі училищ (окремо чоловічого та жіночого) вважається 1882 рік, хоча остання під московсько-царською окупацією завжди була на другому плані, як наочний приклад – заклад мав лише початковий ступень і орендовані приміщення.

Ситуація в Оріхові почала змінюватися на краще десятиліття по тому, коли за клопотанням місцевої громади під егідою міністерства народної освіти в 1893-ому нарешті було відкрите двокласне жіноче училище з присвоєнням Олександро-Маріїнського імені, а через чотири роки з огляду на успіх діяльності освітнього закладу для нього було побудована окрема споруда.

Внутрішній двір Першої жіночої гімназії Оріхова Внутрішній двір жіночої гімназії Оріхова

Наступною сходинкою системи місцевої середньої освіти для дівчат стало збільшення терміну навчання до чотирьох років в 1902-ому, що автоматично перевело заклад в ранг прогімназії. Але прийняти всіх бажаючих та задовольнити вимогам підготовки дівчат для повноправної кар’єри домашніх вчительок вона все одно не мала можливості.

Саме тому вже наступного року на ім’я керуючого Одеським навчальним округом від ініціативної групи місцевих жителів за підтримки міської адміністрації було направлене клопотання з ціллю отримання дозволу від міністерства освіти для відкриття повних жіночої та чоловічої гімназій в Оріхові. Імперська бюрократична машина, як завжди, розглядала це питання роками.

Перша жіноча гімназія з атестатами про повну середню освіту у власній будівлі поруч із раніше побудованим чоловічим реальним училищем, викладачі якого проводили уроки і в дівочих класах, урочисто відчинила свої двері 30 жовтня 1906-ого, а чотири роки по тому при закладі почали діяти підготовчі класи для претенденток на місце за її партами. Першими начальницями були А.Г. Хохуля та А.І. Волчанецька.

Північний фасад навчально-виховного комплексу №2 в Оріхові Північний фасад навчально-виховного комплексу №2

Імперські амбіції царського дому втягли українські землі в 1914 році в пекло Першої світової війни, за підсумками якої вінець з чола Романових пав, а владу захопив озброєний червоний люмпен, за розпорядженням якого всі навчальні заклади на окупованих територіях припинили свою роботу і були розпущені.

Лише на початку 1920-х ради почали знов відкривати навчальні заклади реформовані та пропагандистські відповідно налаштовані – в класи жіночої гімназії та чоловічого училища заселилися третя трудова семирічка з курсом спецвиховання.

Чергова, розв’язана Москвою та Берліном Друга світова війна докотилася до оріхівських земель в 1941-ому спочатку колонами важких поранених червоноармійців, для розміщення яких прилаштували вчорашні гімназичні класи, а потім німецькою окупацією, під час якої тут містилися комендатура та гестапо.

Навчально-виховний комплекс №2 Оріхова Оріхівський навчально-виховний комплекс

За підсумками Ялтинської «мирної» конференції цивілізований світ лишив Україну під радянською окупацією. Колишня оріхівська Перша жіноча відновила свою роботу вже в 1944-ому, а сім років по тому окупаційна влада в рамках наступу на українство зробила навчання в її стінах повністю російськомовним з перейменуванням на міську середню школу №2.

Через рік після відновлення української незалежності 1991-ого школа починає поступово повертатися до свого коріння: відкриття українських класів (1992), членство в асоціації «Відроджені гімназії України» (2002), реорганізація в навчально-виховний комплекс (2003). Зараз освітній заклад в реєстрі, випускників якого значиться ціле сузір’я видатних науковців (в тому числі чотири академіки), носить ім’я свого видатного учня В.А. Лазаряна (3 2010-ого) та продовжує торувати шлях для підростаючого покоління українців у велике життя.

Архітектура

Пам'ятні таблички на фасаді колишньої оріхівської жіночої гімназії Пам'ятні таблички на фасаді колишньої оріхівської гімназії

Одноповерховий цегляний фарбований без тиньку периметр колишньої жіночої гімназії має несиметричний контур узгоджений з особливостями ландшафту, а розташування на розі Шевченка та Йохана Янцена зумовило архітектурну родзинку-особливість – портал зовнішнього кута з пам’ятними табличками, інформаційною нішею-розеткою, великою аркою вікна в архівольті та французьким рустом стінної площини.

Загалом ж зовнішній периметр прикрашають коробові лиштви прямокутних вікон на імпостах, поребрик над- та підвіконних ніш, лопатки, дентикульний ярус та профільований лобовий карниз, виконані технікою об’ємної цегляної кладки.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Оріхів, вул. Йохана Янцена / Шевченка, 16.

Як дістатися

По траса Т0408 (Павлоград — Васильківка — Новомиколаївка — Оріхів — Токмак) / Т0803 (Маріуполь – Запоріжжя) / Т0812 (Лугове – Оріхів) / Т0815 (Пологи – Оріхів). В місті вулицями Гоголя – Йохана Янцена, на перетині якої з Шевченка розташований місцевий навчально-виховний заклад №2.

Міжміським транспортом до автостанції Оріхіва, а потім два квартали по вулицях Запорізькій – Шевченка до будівлі Першої жіночої гімназії.

Вікторія Шовчко

Обговорити статтю в спільноті

Поділитися в FacebookДодати в TwitterДодати в Telegram