Історія
Підприємницька ініціатива у всі часи була головним двигуном прогресу та розвитку суспільства. На багатонаціональній українській землі вона досягла свого зеніту на рубежі ХІХ – ХХ століть, коли один за одним з’являються великі і малі підприємства, які гідно конкурують з іноземними виробниками за якістю своєї продукції і обсягами виробництва. Не відставала від інших і місцева менонітська колонія на берегах ріки Молочної.
Одним з тих, хто включився в перегони за «золотим тільцем» став німецький підприємець Генріх Шрьодер, коштом якого в 1910-ому на північній околиці Гальбштадту з’явився цілий ремонтно-виробничий комплекс з обслуговування сільськогосподарської техніки, що з огляду на родючість безкраїх азово-причерноморських степів після століть «гуляння» було над прибутком капіталовкладенням.
Але у долі були свої плани на майбутнє… в 1914-ому московська царська влада втягла окуповані українські землі в жерло Першої світової війни з гоніннями на місцевих представників німецької громади, яка через чотири роки змінилася надією на відродження самостійної України після падіння дому Романових, але червоний люмпен силоміць поховав ті сподівання, встановивши тут воєнізовану диктатуру пролетаріату.
В 1922 році комуністи під красивим словом «експропріація» забрали в державну власність все приватне майно українців, не оминула ця участь і підприємство Генріха Шрьодера – воно так і продовжувало якісь час займатися полагодженням та модернізацією сільськогосподарської техніки в якості машинно-тракторної станції.
Потім в гонитві за своїми імперськими амбіціями Москва вдруге за ХХ століття приведе на окуповані українські землі найкривавішу в новітній історії Другу світову війну 1939 – 1945 років. Правда комплексу будівель підприємства Шрьодера пощастило встояти в тому пеклі не пошкодженим.
В післявоєнні роки радянської окупації підприємство виконувало різні функції в агропромисловому секторі, аж допоки не знайшло себе в олійнопереробному виробництві, в якості якого воно зустріло світанок повернення української незалежності 1991 року. Разом з поверненням країни в цивілізоване законодавчо-правове поле було відновлено норму права власності фізичних та юридичних осіб, а приватизація передала комплекс в приватні руки.
Тому зараз підприємство, де більше століття тому під керівництвом меноніта Шрьодера виготовлялися та ремонтувалися молотарки, плуги, насоси, снопов’язалки знаходиться, не дивлячись на відсутність офіційного охоронного статусу пам’ятки архітектури, в доволі не поганому стані, хоч вхід на його територію обмежений.
Архітектура
Три одноповерхових фарбованих по нетинькованій червоній цегли промислові корпуси розташовані під прямим кутом одне до одного, створюючи курдонер, використовуваний в якості внутрішнього двору, що з огляду на промислове призначення було продуманим плануванням. Загалом комплекс, фактично замикаючий перспективу промислової забудови вулиці Вороніна, виконаний за канонами неоруського стилю з обмаллю декоративних елементами.
Все вбрання їхніх витягнутих прямокутників, виконане технікою об’ємної цегляної кладки, складають: сандрики коробових віконних арок, дентикульний оперезуювальний фриз, профільований лобовий карниз, кутові лопатки з ширинками та черепичний дах (вальмовий та двосхилий).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Молочанськ, вул. Вороніна, 49.
Як дістатися
Автошляхом Т0401 (Дніпро – Токмак – Мелітополь). На північній околиці Молочанську з головної (Шевченка) повернути на Толстого, а потім – Вороніна, де розташоване колишнє підприємство Генріха Шрьодера.
Міжміським транспортом, що прямує з Дніпра / Мелітополя через Молочанськ. Зупинка на північній околиці міста,на розі з Толстого, по якій прямувати два квартали до перетину з Вороніна, де розташовані старі менонітські ремонтно-виробничі цехи.