Історія
Школа для дівчат в Молочанську
Гальбштадська менонітська громада одразу ж прийняла виклик московської царської влади від 1870-ого (про заборону на спільне навчання хлопців та дівчат під одним дахом на окупованих українських теренах від 1870-ого) – вже через чотири роки за підтримки громади Андреас Вос відкрив у власному будинку кілька класів для місцевих дівчат, які за відсутності альтернативи діяли аж до кінця 1870-х.
Коли приватна школа Воса зачинилася, справу жіночої освіти представниць громади взяв до своїх рук місцевий магістрат, і вже в 1982-ому у власній зеленій парковій зони в двох кварталах від центру з’явилася нова, донині збережена будівля, де основною викладачкою Medchenschule стала Софія Шленкер з Коенсфілдена (Німеччина).
Східний ризаліт колишньої Medchenschule
Причому кількість бажаючих навчатися в менонітській дівочій школі ставало дедалі більше, в перші роки ХХ століття сягнувши п’яти класів, але на подальшому шляху розвитку навчального закладу вперто стояло Міністерство освіти царського уряду, яке не давало дозвіл на розширення німецької освіти на підконтрольних землях, хоча спеціально для цього в Гальбштадте були добудовані додаткові класи та споруджена бібліотека (в 1905-ому).
Боротьба менонітської громади з окупаційними можновладцями руками створено нею Товариства підтримки освіти тривало роками, поки в 1911-ому, нарешті, не був отриманий дозвіл на відкриття при школі ще трьох класів з присвоєнням статусу жіночої гімназії. Хоча повноцінно діяти останній доля відвела лише кілька років, адже з початком Першої світової війни в 1914-ому московська влада почала утиски та гоніння на німецьку громаду, в том числі на річці Молочній.
Промінь надії для менонітів, отриманий в 1918-ому разом із відновленням української незалежності, жорсткою рукою загасив червоний люмпен, що захопив українські землі зі зброєю в руках. Комуністи зачинили всі раніше діючи навчальні заклади; габльштадська (вже молочанська) жіноча розділила цю печальну участь в 1921-ому.
Менонітський культурний центр
Спустілу будівлю московська окупаційна влада приміряла під різні адміністративні потреби, поки не втягла України у чергову, на цей раз Другу світову 1939 – 1945 років, війну, під час якої оповита зеленню власного парку вона зазнала значних руйнувань (спалена в 1943-ому).
В повоєнний час окупаційна радянська влада при великій нестачі адміністративних будівель в Молочанську вирішила знов розмістити в цих стінах освітній заклад: споруду полагодили і, не дивлячись на передбачуване розміщення молодшої школи, покрили її надшкідливим азбестоцементом.
Лише після відновлення української незалежності в 1991 році у ще невизнаної офіційно пам’ятки архітектури споруди з’явилася справжня надія на відродження – в 2000 році її викупила канадська благодійницька організація, яка провела повну реконструкцію (зняття нашарувань фарби, відновлення черепичного даху, заміна всіх комунікацій, реставрація втрачених елементів) з метою відкриття під егідою свого благодійницького фонду «Менонітського центру», який і зараз займається культурно-просвітницькою діяльністю на благо місцевої громади.
Архітектура
Західний ризаліт молочанського менонітського центру
Одноповерховий червоноцегляний п-подібний з двома боковими ризалітами центрального і терасою центрального входу периметр, що відступає від червоної лінії забудови вглиб власного невеличкого парку, є унікальним взірцем німецької громадської забудови кінця ХІХ століття вишукану в її аскетичності та зручну в проміркованості функціоналу.
При доволі скромних об’ємах споруда колишньої дівочої школи виділяється на тлі навколишньої забудови яскравими барвами (червона цегла, білі архітектурні деталі) та гармонійним поєднанням окремих елементів (лиштви прямокутних віконних отворів з акцентованим лінійним сандриком, кутові пілястри, лобовий карниз, фіали на тумбах трикутних фронтонів в фільонках з парними арковими слуховими вікнами в архівольтах, надбудова з круглим отвором та фіалом на чолі).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Молочанськ, вул. Паркова, 17.
Як дістатися
Автошляхом Т0401 (Дніпро – Токмак – Мелітополь), яка через Мелітополь проходить головною вулицею (Шевченка). Від центральної площі повернути на вул. Паркову, де в центрі другого кварталу розташовується сучасний Менонітський центр.
Міжміським транспортом, що прямує з Дніпра / Мелітополя через Молочанськ (від залізничного вокзалу по Вокзальній) до Паркової з будівлею менонітської дівочої гімназії.