Історія
Золото українських полів, яке своїм блиском вабило підприємливих ділків з усіх куточків Старого Світу обіцянками швидкого багатства, стало в другій половині XIX століття запорукою швидкого економічно-промислового розвитку північного азово-причерномоського регіону, і Молочанської менонітської колонії зокрема.
Так одним із супутніх вирощуванню високоякісних зернових виробництв, які одне за одним з’являлися на цій хвилі в Гальбштадті (нині Молочанськ), стало заснування в 1880-ому сімейною фірмою місцевих німців «Г.Г. Вілмс та Ко» підприємства з переробки колосових культур на борошно. Причому в практичній площині це було реалізоване в будівництві семиповерхового, найвищого в країні млина на паровому ходу.
Велична споруда на північній околиці міста за даними на 1890 рік мала в своєму штаті шість співробітників та переробляла п’ятдесят тисяч пудів зерна на рік завдяки паровому двигуну в чверть сотні кінських сил.
Успішне починання під керівництвом Генріха Генріховича та за підтримки всіх співвласників згуртованої сім’ї Вілмсів (Єва Давидівна, Єва Вільгельмівна, Давід Генріхович) рік від року нарощувало обсяги свого виробництва і, як наслідок, залучаючи до роботи дедалі більшу кількість співробітників (станом на 1909 рік об’єм готової продукції сягав майже двохсот тисяч пудів на рік, що в грошовому еквіваленті склало 279 700 карбованців при загальній кількості персоналу в 27 людей).
Процвітання української землі, а разом із нею менонітських поселень та млина Вілмсів тривали рівно до моменту, поки Московія, рухома своїми завждишніми імперськими амбіціями, не втягла їх у жерло Першої світової війни 1914 – 1918 років, разом з тим розпочавши переслідування німців на підконтрольних теренах, не дивлячись на сповіданий анабаптистами пацифізм.
Надію, подаровану в 1918-ому Молочанській колонії відновленням української незалежності, вже через півтора року загасила рука безжального озвірілого московського люмпену під червоними прапорами, який спочатку розграбував багату Україну, а потім встановив диктатуру пролетаріату з її «експропріацією» (читати насильницьким відбиранням) всієї приватної власності громадян на окупованих територіях та вбивством чи висилкою до Сибіру всіх незгодних.
Так молочанський млин опинився у повному керуванні червоних невігласів, які ще якийсь час підтримували його роботу «за фахом», поки він на старих потужностях приносив їм дохід в епоху активного продажу за кордон за інвалюту всього, що можна було продати в необмеженій кількості, а тим більше якщо було високоякісне золото українських полів (так окупаційна московська влада влаштувала в Україні два штучних голодомори з різницею в десять років, 1923 та 1933).
Але на цьому амбіції окупантів не вгамувалися і в 1939-ому тоталітарний московський режим вирішив розділити з фашистською Німеччиною світ навпіл – так Україна знов була втягнута в пекло Другої світової війни, яка окрім чисельних людських жертв нанесла невиправної шкоди всій інфраструктурі країни. Млин Вілмсів зазнав на стільки потужного удару в 1943-ому, що від нього залишилися самі лише стіни.
Дивно, але після поновлення радянської окупації, в 1950-х руїни унікальної споруди не розібрали за тодішньою традицією на будматеріал, а відновили, правда без урахування культурно-історичної цінності, з метою застосування для Харчопрома під виробництво молочно-консервної продукції.
В якості такого колишнє підприємство діяло до повалення чергової московської радянської імперії та відновлення незалежності України в 1991-ому. Протягом наступних півтора десятиліття встановлення цивілізованої законодавчої бази з поверненням приватної власності та приватизаційними сертифікатами колишній млин став однією зі складових приватного підприємства, що придбало його комплекс, хоча сама будівля майже і не використовується в технологічному процесі.
Архітектура
Червоноцегляна нетинькована семиповерхова прямокутна в плані споруда під двосхилим дахом, що розташовується поруч із центральною вулицею північного виїзду, згідно традицій англійського урбанізму XIX століття зведена у стилі неокласики з акцентами у вигляді кованих деталей, а раніше ще й великим панорамним майданчиком-балконом із зовнішнього боку на передостанньому ярусі.
Загальний декор млину складають чисельні архітектурні елемент, виконані методом об’ємної цегляної кладки: кутові пілястри доричного ордеру з ширинками та без, аркові та коробово-аркові віконні отвори, лопатки, архівольти, аркові брівки, круглі ніші раніше прикрашені чеканкою виробничої тематики, аркатура, профільовані карнизи, неширокі фризи. З металевих елементів на зараз залишилися три з чотирьох мереживних кронштейна по кутах на рівні п’ятого поверху.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Молочанськ, вул. Лугова, 83.
Як дістатися
Автошляхом Т0401 (Дніпро – Токмак – Мелітополь), яка через місто проходить вулицею Шевченка. Далі по вул. Луговій до перетину з Зарічною, де розташований колишній млин Вілмсів.
Міжміським транспортом, що прямує з Дніпра / Мелітополя через Молочанськ до центральної площі, від якої три квартали вул. Шкільною / Вокзальною на північ, а далі – пів квартали по Луговій до млина.