Історія
Менонітська церква в Грушівці
Цікавим лишається факт появи храмової споруди в Олександркроне (перша назва Грушівки) лише через тридцять три роки після його заснування сорока менонітськими сім’ями в 1857 році. За цей час тут силами згуртованої громади були побудовані всі притаманні адміністративному статусу окремого поселення споруди від школи до управи, але задля задоволення релігійних потреб весь цей час її чисельним членам вистачало кірхі в розташованому неподалік Маргенау (нині не існує).
Питання про будівництво власного храму стало нагальним, коли кількість місцевих вірян перевищила кілька сотен, а ще були розташовані поруч менонітські хутори Ліхтфельд, Нойкірх, Прангенау, Клефельд, Штейнфельд (три останніх нині не існують). Спільними зусиллями громад цих населених пунктів на центральній вулиці Олександркроне в 1890-ому була побудова невеличка цегляна кірха.
Дзвіниця храму святого Іллі в Грушівці
Вже через два десятиліття протестантська парафія нової святині перевищила шістсот осіб, хоча в 1905-ому з її складу вийшла громада Ліхтфельда, що заснувала власний менонітський євангельський осередок. Наступне буремне десятиліття, з його Першою світовою, падінням царського дому Романових, придушення червоною зброєю української незалежності… не змогло змінити його рух шляхом добра та пацифізму, адже окупаційній радянській владі в перші роки свого існування не було діло до німецьких сіл, загублених в глибинці українського Дикого Поля.
Все змінилося на початку 1920-х з початком примусової колективізації (від’єм землі у господарів на користь уряду) та початком атеїстичних гонінь, коли переважна більшість олександівських менонітів емігрувала, а їхня церква опинилася в числі інших релігійних установ під забороною. Споруда кірхи теж опинилася в державній власності, яка пристосовувала її під свої потреби згідно вимог часу.
Східний фасад менонітської кірхі
Маленькій святині пощастило пережити не тільки семидесятилітній період радянської окупації з його руїною, а й встояти в пеклі бойових дій розпочатої Москвою та Берліном Другої світової війни 1939 – 1945 років, коли на берегах річки Молочної точилися запеклі кровопролитні бої. Тому світанок повернення української незалежності 1991 року вона зустріла в досить непоганому стані.
Об’єднані в одне село під назвою Грушівка громади Олександрокроне та Ліхтфельд в 1995-ому нарешті змогли повернути вогник християнської віри в рідну домівку, нехай і іншої конфесії. Стара кірха знов почула голос справжньої молитви, коли після перебудову внутрішніх приміщень згідно канонічних вимог тут розчинив свої двері православний храм на честь пророка Іллі, який діє в цих стінах донині, осяює променями своїх віри, надії та любові вірян сучасної Грушівки.
Архітектура
Веранда (нині притвор) храму
Прямокутна, фарбована по не тинькованій цеглі споруда колишньої менонітської церкви під вальмовим дахом з прибудовою закритої веранди під двосхилим покриттям розташована вздовж центральної сільської вулиці з орієнтуванням із сходу на захід.
Вишукана в своїй витонченості пізньокласичного стилю вона багато прикрашена декоративними елементами, виконаними технікою фігурної цегляної кладки: кутові та міжвіконні пілястри на високому стилобаті з ширинками, коробові віконні отвори в простих лиштвах на імпостах з акцентованою брівкою, аркатурний та поребриковий пояси, профільований лобовий карниз. Зовнішні фасади веранди вінчають великі прямокутні вікна та центральний портал, підкреслений пілястрами, що підтримують широкий профільований антаблемент виступаючий з площини стіни.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., с. Грушівка, вул. Олександрівська, 9.
Як дістатися
Автошляхом Т0401 (Дніпро-Мелітополь), з Токмака по О081869 через села Веселе – Запоріжжя – Новомиколаївка – Могутнє або з Світлодолинська через Орлово – Новомиколаївку – Могутнє до Грушівки, вздовж центральної вулиці якої розташована колишня кірха.
Приміським транспортом, що прямує з Токмаку через Грушівку. Колишній менонітський храм розташований вздовж головної вулиці села в його західній частині.