Іудейський народ, незважаючи на те що його чисельність у загальному складі городян, часом, сягала 70% від загальної кількості, завжди викликав дуже сильні почуття з боку решти населення міста – ненависть, страх, заздрість або ж навпаки приязнь, подяку.
Антисемітські настрої в суспільстві були присутні завжди. Особливо це стосувалося деяких представників інших релігійних конфесій, які страждали релігійною нетерпимістю по відношенню до народу ізраїльського. Що вже говорити про носіїв іншої віри?
Польща – воістину католицький оплот, який на всіх зновупридбаних землях з силою, відповідною устремлінням намісників, звертав своїх громадян в свою основну релігію. Ось тільки в Гусятині католицька віра у своїх зазіханнях на іудейський храм зіткнулася з не переборним перешкодою – прізвищем Потоцькі.
Так відкрита після реконструкції 1742 року синагога в Гусятині споруди XVI століття відразу ж була запечатана тільки що назначеним архієпископом львівським Вацлавом Ієронімом Сераковським, котрий якраз відвідували місто, у зв’язку з близькістю іудейського храму до Бернардинського костелу (1610 рік) з накладенням штрафу в 100 гривень.
Ось тільки архієпископ не врахував нові віяння в розстановці сил в країні, де світська влада поступово почала ставиться над духовною. Саме тому на доказ своєї абсолютної влади на належних їм землях після звернення єврейської громади Гусятина з приводу незаконності рішення архієпископа, Потоцькі скасували рішення останнього. Іудейський храм відчинив свої двері без будь-яких наслідків цього інциденту для парафіян – архієпископські печатки зламані, а штраф – не сплачено.