Історія
Синагога в Гусятині
Межа XVI – XVII століть – час бурхливих воєн і повстань, коли землі Галичини, переходячи з рук в руки, були розмінною монетою у військово-економічних союзах і конфронтаціях. Тому кожен великий архітектурний об’єкт, будь то релігійний центр чи магнатська резиденція, зводився як ланка єдиного ланцюга міських оборонних споруд з усіма витікаючими з цього архітектурними особливостями.
Синагога в центрі Гусятина – селищі міського типу однойменного району, а колись міста з магдебурзьким правом (з 1559 року) – не була винятком. Створена в кінці XVI століття за сприяння роду Калиновських, вона служила релігійним і культурним центром єврейської громади міста, що сягала трьох тисяч осіб, інтереси якої і була покликана захищати, виступаючи в якості самостійного оборонного центру в разі прориву міської оборони.
Арон а-кодеш синагоги у Гусятині
Відновлена після пожежі в 1742 році Гусятинська синагога постає в новому обличчі, майже втративши всі свої відмітні оборонні особливості, вона набуває мавритано-готичних декорових елементів в оздобленні зовнішніх фасадів і капітальну реконструкцію внутрішніх приміщень.
З приходом XVIII століття вдосконалена військова техніка і тактика ведення воєн вносить свої корективи в архітектуру міст: окремі будівлі перестають братися до уваги як оборонні одиниці і, як наслідок, перебудовуються в стилі цивільної архітектури з елементами декору. Саме в наслідок цих віянь синагога в Гусятині доповнюється новими приміщеннями, створеними в творчих цілях – школа-хедер, молитовний жіночий зал.
На початку ХХ століття все ще потужна іудейська громада Гусятинська спільними зусиллями знову проводить реконструкцію оплоту своєї віри, спрямовану на прикрасу і звеличення зовнішнього вигляду храму.
Однак періодична зміна громадянства в наслідок політичних рішень і воєн, і, як результат – зміна властьутримуючих чиновників, дії яких часто носили антисемітський характер, призвели до поступового скорочення єврейської громади в Гусятині (у 1923 року вона становила лише 546 чоловік).
Східна частина синагоги у Гусятині
А Друга світова війна (1939 – 1945) лише посилила і без того тяжке становище громади: прихід Червоної армії (1939), а двома роками пізніше — німців призів до остаточного винищення євреїв міста за допомогою відселення або знищення, і підтримувати іудейський храм в Гусятині було вже просто нікому. За підсумками військових дій синагога позбулася частини північної та західної стіни.
Чекати відновлення оплоту іудейської віри в Гусятині довелося довгих дев’ятнадцять років. У 1964 році було прийнято рішення про відновлення пам’ятника архітектури XVI, який роком раніше Кабінет Міністрів УРСР (1922 – 1991) вніс у реєстр з охоронним номером № 689.
Через десять років реставрації (в 1974 році) свої двері відчинила у всій своїй красі початку ХХ століття вже не синагога, а Гусятинський краєзнавчий музей.
Молитовний зал синагоги у Гусятині
Але будівля музею відразу ж зазнала проблем, пов’язаних з архітектурними особливостями відновлених без врахування кліматичних особливостей місцевості покрівель: дерев’яні елементи не витримують опадів і в приміщення проникає волога.
Критичний момент в долі будівлі, що припав на важкий час становлення незалежності Україні (початок 90-х ХХ століття), коли кошти на підтримку архітектурних пам’яток вичерпалися, змусив музей просто закрити двері і вивезти всі експонати.
Зараз Синагога занепадає, двері її розкриті всім вітрам, а склепіння – дощам та снігам, крім того, внутрішні приміщення притягують варварів, які прагнуть привнести свою лепту в руйнування пам’ятника.
Архітектура
Головний вхід і хедер синагоги у Гусятині
Спочатку (XVI століття) споруда синагоги у Гусятині представляла собою прямокутне в плані (15,6 м х 17,2 м) чотириярусне приміщення, товщина стін якого досягала 2,16 м, де перший ярус прорізали амбразури для гармат, другий і третій – для мушкетів, а четвертий (ренесансний аттик) – стрілчасті бійниці. Сполучення між ярусами відбувалося за рахунок кам’яних сходів в товщі стіни, що знаходилася в північно-західній частині будівлі на перетині прибудованих із заходу школи-хедер і з півночі – молитовного залу для жінок.
У середині XVII століття іудейський храм був значно перебудований: амбразури першого ярусу замуровані; бійниці другого та третього – розтесано у восьмиметрові готичні вікна; внутрішнє приміщення позбавляється своїх поверхових розділень і перетворюється в єдиний молитовний зал заввишки 13,5 м з культовими архітектурними особливостями (арон а-кодеш, вівтар, «троянди» на фасадах, нервюрний звід); аттик прикрашений білокам’яним парапетом з листя аканта з круглими в периметрі вежами по кутах. Саме в цей період синагога набуває яскраво виражені мавритано-готичні риси.
Через століття, в дусі віянь єврейського храмобудування XVIII, Гусятинська синагога отримує триярусну «жіночу галерею» замість молельного жіночого залу, яка увійшла в основний обсяг будинку на ряду з молитовним залом для чоловіків.
Стрілчасті вікна і "троянда" синагоги синагоги у Гусятині
Початок ХХ століття ознаменувався для іудейського храму новою реконструкцією, яка і цього разу так само торкнулася жіночої частини – цього разу галерея була знижена на один ярус, а у замін щипців, що прикрашали школу — зведено відкриту галерею.
Під час реконструкції 1964 – 1974 років синагога в Гусятині відновлює свій вигляд початку століття, втрачений після Другої світової, з тією лише різницею, що «жіночу галерею» знизили ще на один ярус, зрівнявши з хедером. От тільки під час реставрації неправильно була спроектована система стоку зливових вод, що призвело в результаті до виселення музею і нинішнього тяжкого становища храму.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська область, Гусятинський р-н, смт Гусятин, вул. Пушкіна, 15.
Посилання
- Історичні факти. Синагога проти архієпископа
- Історичні факти. Загадка іудеїв Гусятина
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 85 (М 19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Копичинців. Далі повернути на Гусятин (траса Т 20 11) і рухатися аж до головної площі Гусятина, потім уздовж бульвару в напрямку річки Збруч біля одного кварталу (синагога — ліворуч).
Або Е 50 (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк – Ростов) від Хмельницького поворот на трасу М 20 (Житомир – Хмельницький – Чернівці) до Ярмолинців. Далі через Городок до Гусятина (траса Т 23 15) через річку Збруч у напрямку адміністративного центру (синагога на бульварі праворуч).
Громадським транспортом на маршрутних таксі з Тернопіля до Гусятина, від головної площі по бульвару в напрямку річки Збруч біля одного кварталу (синагога – ліворуч).