Перший сніп — зачинатель жнив, тому в українських народних традиціях йому приділялося так багато уваги в сакральному сенсі (за стародавніми віруваннями: якщо вчасно і за правилами його «зажати», то і вся жнива пройде легко при гарній погоді). Значення першого житнього снопу було настільки великим, що навіть заборона на роботу в велике свято Петра і Павла, яким закінчується Петрівський піст, для «зажинок» скасовувалось.
Зазвичай після святкового ранкового походу до церкви 29 червня старші господарі йшли в поле, де господиня простеляла рушника, на який вклонившись на всі боки ставила свічку во славу Господню та коровай з сіллю — данину прадавнім українським духам природи зі словами: «Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати». Жінці ж відводилася сакральна роль захисту врожаю від злих сил та нечистого ока – вона складала на дальньому куті ниви два жмути не зрізаного жита навхрест (або зав’язувала на вузол), колосся яких зрізалися наприкінці жнив і складало останній сніп.
Господарю ж відводилась ритуальна роль головного жневця — він особисто нарізав великий перший сніп-зажинок (чи як його звали в народі «воєводи»), всі складові колосся якого використовувалися для різноманітних ритуально-магічних цілей протягом року в кожному українському господарстві після освячення в церкві.
Так зерно з нього йшло на борошно для приготування хліб-булочних страв лише з особливої святкової нагоди: на народження чи весілля дітей, на Різдво та Великдень, хоча перший коровай з нього всеж-таки випікався зранку для робітників в день реального (на Петра зажинки були лише номінальним ритуалом) початку жнив (зазвичай від «Фотія» до «Єфросині», але не в понеділок), що мало допомогти їм швидко та легко зжати врожай. Зерном ж першого снопу обсипали молодят після вінчання з побажанням довгих років разом, здоров’я, щастя, статків та багато діточок.
Безпосередньо самі колоски Воєводи використовувалися для плетіння святкових віночків, спорудження «квітки» на весільному короваї, формування букетиків-оберегів під образами на покутті і святковому столі та їхніх віночних аналогів — на сволоках. Також саме їх використовували для ритуалу очищення оселі від нечистого, разом зі свяченою запаленою освяченою свічкою обходячи всі кімнати оселі колом проти годинникової стрілки.
І навіть солома з того снопа, як твердять українські перекази, виконувала сакральні функції завдяки своїм цілющім властивості – її потроху час від часу підмішували домашній худобі в їжу для магічного захисту від хвороб чи давали вже захворілій для якнайшвидшого одужання без наслідків.