Середина робочого тижня слугує тією психологічною межею максимальної концентрації життєвих сил, за якою людський мозок, тільки-но оговтавшись від попередніх вихідних і увійшовши в працьовий режим, підсвідомо скидає темп та починає свій відлік часу до наступної суботи, коли можна знов всі насущні справи відкласти до понеділка. Цей дуалізм став тим вирішальним фактором, який закріпив в народі за середою славу «важкого дня» («У кого середа, а у кого — вже п’ятниця»).
Щедрих мазків до негативної слави не пожалкували для середи і християнські каноніки, які соковитими барвами розписали зраду Іуди Іскаріота свого наставника та покровителя, сина Божого Ісуса Христа, саме цього дня. Хоча за прадавніми українськими віруваннями саме цього дня Бог створив сонце, місяць і зорі, які хоч на секунду проглянуть навіть крізь самі похмурі хмари цього дня.
Можливо, саме в джерелах релігійних інсинуацій та упередженості щодо жіночої статі полягає визуалізація образу Середи, як звабливої, але водночас заздрісної та зрадливої пані, що мала дванадцять (за іншою версією сорок) доньок та сімдесят сім сестер (в перекладі на матеріальну мову – «купа справ»). Вона однією рукою дає, щоб іншою – забрати. В українських вірування це наочно продемонстровано на прикладі шиття-вишивання та біління тканини, коли з одного боку середній день сприяв швачкам та білільщицям, а з іншого — Середа буцімто забирала собі плоди їхньої праці, якщо полишити їх лежати недоробленими на видному місці без ока.
Ревнива Середа, як справжня красуня, добре пильнувала, щоб жодна особа жіночої статі не перевершала її, тому-то за українськими традиціями на цей день діяла сувора заборона на миття, чесання та заплітання волосся (бо Середа збирає ті вичесані-випалі щасливі волосинки для себе, позбавляючи їхню колишню господиню розкішного волосся на майбутнє, а натомість залишаючи головний біль, а дев’ять серед розчесана через ліжко – скоро стане удовицею). Під її табу також потрапляли: купівля нового одягу (хтось з родини захворіє), прання (випране швидко порветься), шиття (воші заведуться).
Хоча для городніх клопотів середина тижня — найкращій час, за народними прикметами посадженез назвою жіночого роду, як капуста, морква, полуниця, картопля…, добре прийметься та дасть щедрий врожай (особливо це стосувалося кукурудзи). До позитивних моментів відносилося також повір’я, що народжені в середу обов’язково матимуть добру вдачу, щасливу долю та чималий статок. А особливої милості Середи заслуговували Жилави, Мезини, Прави, Середохресни, Христопоклони, Чорні.
В середу краще за все займатися саморозвитком, як вкладання інвестицій в свій майбутній добробут, та налагоджувати нові бізнес та дружні зв’язки, які обіцяли стати плідними та довготривалими під заступництвом Меркурія (саме тому вона вважалася найкращим днем для укладання шлюбу). А ще третій свіже приготований пиріжок, млинець чи сирник відданий господинею наймолодшому з родини магічним оберегом забезпечував на місяць здоров’ям всіх її членів.