Гріх любові до смачної їжі притаманний будь-якому українці без розподілу на стать, вік та соціальне положення. І українські церковні діячі, яким буцімто не по рангу, згідно вчення Христя, в цьому питанні — не виключення. Тим більше, якщо в меню національна традиційна страва приготована справною майстринею, тут і сам Боженька не встоїть від спокуси поласувати смачненьким…
Правдива ця історія чи вигадана, а почалася вона другій половині ХІХ століття в невеличкому тоді ще курортному буковинському Яремче серед мальовничих Карпат, де в сім’ї мілких готельєрів Мулярових виростала донка Стефанія. Бояк родинний бізнес був зовсім невеличким і приносив неабиякий дохід, куховарством для гостей займалася безпосередньо сама господиня, а донечка їй активно допомагала. Причому готували вони так смачно, що гості рік у рік поверталися на відпочинок до їхнього невеличкого затишного родинного гніздечка.
Легенда стверджує, що Стефа успадкувала кухарський хист від матері, бо як ще в настільки юних роках вона «через шлунок» змогла завоювати серце сина тисменицького магната та постачальника цесарського будинку з австрійським орлом на етикетці (дозволялося лише з височайшої монаршої милості) Ісаака Гольдфельда, Леона, який з батьками приїздив до Муляровського готелю на відпочинок?
В новій якості дружини відомого адвоката Сефанії вже не треба було ставати самій до плити, але голос крові було не вгамувати, талант знаходив собі шляхи для реалізації. Одним з них полягав у приготуванні церковних благодійницьких обідів для малозабезпечених станіславійців. На одному з них був присутній єпископ Станіславійський Андрій (в миру відомий, як князь Шептицький), де він скуштував її божествені на смак вареники. Митрополит закохався в цю страву з першого шматочка, потім навіть робив кілька разів спецзамовлення у пані Гольдфельд.
В 1901-ому Шептицький був помазаний на Галицьке митрополитство, але свого кулінарного гурманського задоволення від шеф-страви буковинської майстрині не забув. Три роки потому, коли в Станіславові відбувалися урочистості на честь інтронізації нового місцевого єпископа, Григорія Хомишина, для готування вареників до святкового столу почесним гостям серед, яких був і Шептицький, до митрополичого палацу була запрошена пані Гольдфельд. Її зелені вареники справили серед гостів справжній фурор, а легенди про те диво ще довго блукали містом.
Слава тих зелених вареників пані Стефанії на стільки закружляла голову всій буковинській столиці, що її провідні ресторатори вирішили вскладчину викупити їхній дивовижний секрет у господині, щоб подавати в своїх закладах. Однак гора пані відмовила їм в їхніх зазіханнях. Тому рецепт тієї легендарної страви так і залишається таємницею донині.