Вона – символ незайманої чистоти та високої мети, перед яким тьмяніє вся людська метушня. Всепробачаюча душа виплакана крапельками кришталевої роси, що дарують здоров’я та красу всьому існуючому на землі. Натхненною працею її чарівних ручок виблискують золотом ризи самого верховного небесного Володаря. Варвара-краса, довга коса, що благодаттю приходить на українську землю, щоб дарувати нове життя в фізичному та метафізичному сенсі («діти — то божа роса» та «без роси і трава не росте»).
Варварин (Барбарин) культ виник з легкої руки пеласгів-трипільців десь на просторах Дикого Поля»:/uk/4547/ukrayinske-dike-pole ще IV тисячолітті до н.е. (згодом він мігрував до Вавилону, де перетворився на жорстку релігію вшанування бога сонця — Бар-Бара чи Варр-Вара). За давньою традицією днем її вшанування було 4 грудня, коли зима хоч тільки-но набувала своєї сили, але вже відчувала неминучість свого програшу тріумфу сонця і тепла; недарма ж в народі кажуть: «Варвара ночі урвала, до дня притачала», хоча до зимового сонцестою від її дня попереду – ще цілих три тижні. Може, завдяки саме цьому містичному ореолу небесної покровительки райської благодаті здатної чинити диво всупереч усім фізичним законам природи, наділив її в народі легендарною можливістю вберегти людину від наглої смерті.
До речі, саме з Варварою в якості покровительки голки та нитки на 4 грудня не діє заборона на шиття і вишивання, як на інші види жіночих робіт, бо вважається, що саме вона подарувала це вміння людям; українські панночки з давнину перед початком вишивання зверталися до святої по допомогу молитвою-приказкою в своїй кропіткій праці: «Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила».
Хоча молодь мало звертала увагу на ці дозволи, адже на цей день також припадала репетиція різдвяних святкувань, а тому настрій у дівчат був геть не до праці — вони варили символи молодика вареники, щоб частувати їм парубків. От тільки тими варениками не завжди можна було поласувати, бо якась бешкетниця замість маку, сиру чи картоплі могла начинити їх якимись збитками (частіше вовною). Ця українська традиція-містерія уходила своїм корінням в прадавні дослав’янські часи, коли проводжання Старого року жартами та розвагами, що починалось якраз на Варвари, вважалося запорукою гарних стрін Нового.
Прання ж білизни, смикання вовни, в’язання, мощення-білення пічки, інші жіночі роботи, окрім вищезгаданого шиття та може ще приготування гречаних вареників з юрдою (як не встигли цього зробити заздалегідь) вважалося цього дня за великий гріх. А от чоловічі — навпаки, заохочувалися, при чому в списку специфічних варваринських значилося приготування суміші для пива, яке мало бути зварене та подане на гостинний стіл за два дні, на Миколая.
Прадавній культ Варвари, з яким так завзято боролося християнство особливо на українській землі, перехрестивши її на свою святу, навіть імені не змінивши, з красивою легендою в ореолі та мощами у київському Михайлівському Золотоверхому (згодом – Андріївської церкви, а зараз – Володимирському соборі), і до нині зберіг гадання цього дня на каші: як пишна пінка-шапка — на гарний врожай, як тріщинки — на поганий, ямка по центру з горошиною в середині — до смерті господаря дому, зі сходу ямка — помре хтось з чоловіків роду, із заходу — жінок. Ще для упередження наступного літа «побиття» врожаю градом — варили квасолю та запалювали Варваринську громничну свічку.
Особлива увага приділялася складанню нового хатнього ритуального віника для використання протягом наступного року в колядницькому, чисточетверговому, поховальному… обрядах, який на світанку Варвариного дня зачинався з жменьки лозин, до якого протягом наступних трьох тижнів (до Різдва) щодня додавалась ще по прутику або кількох.
За століття спостережень український фольклор назбирав трошки прикмет та приказок на цей день: Варвара прийшла, вовків в стада зібрала; на Варвару зима дороги «варить»; як Варвара снігом постелить, Сава — загладить, Миколай морозом придавить (інші варіанти: Варвара – мосте, Сава – гостре, Миколай — цвяшкує чи Варвара – зварить, Сава — засалить, Микола – закує); як на Варваринку болото, так зима буде красна, як золото.