Імператор Австрійський, король Угорщини, король Богемії – чи це не вагома підстава для того, щоб прожити щасливе життя в оточенні любові і поваги? Але немов у насмішку його життя – черга втрат і розчарувань, однією з найбільш всеосяжних і трагічних – втрата коханої дружини з гірким присмаком власної провини. Втрата, крапку в якій поставив фатальний постріл 10 вересня 1898 року, що обірвав її життя. Чи це був лише початок?
Дитя життя, дитя світла, дитя енергії – Сіссі (Єлизавета Баварська). Це їй судилося стати улюбленою, але далекою дружиною останнього короля Ломбардо-Венеції. Звичайно Франц Йосиф I не жив відлюдником – була черга коханок, позашлюбних дітей… Рідкісні візити дружини (їх загальна протяжність не перевищувала двох місяців на рік), яка втекла на тимчасовий відпочинок, що розтягнувся до кінця її днів, від тиранії свекрові і придворної публічності у двадцять три роки були лише ковтком минулого і втраченого щастя для вінценосного чоловіка.
Смерть, як завжди, розставила всі крапки над «і». Сіссі вже не було в живих п’ять років, а Франц Йосиф так і не зміг пробачити Богові і собі її понівечене життя, повне горя і втрат, в більшості яких була винна його слабкість по відношенню до своєї матері і її деспотичних витівок, до холодно- байдужого етикету двору, від яких втекла Вона – його перша і єдина любов. На знак свого кохання, що було живе не дивлячись на волю Всевишнього, імператор Австрійський повелів закласти в славному місті Львові костел, який з боку вокзалу (цивілізованих міських брам) затьмарював би собою головний оплот віри міста – собор святого Юра.
Так і досі зустрічає гостей костел святої Ельжбети (Єлизавети) своєю сумно-піднесеною готичною красою з доріжками сліз на стрілчастих дахах біля головного міського входу – Львівського залізничного вокзалу.
Правда львів’яни наполегливо стверджують, що цей храм зведений на честь однієї з їх городянок простого стану, яка закрутила голову Францу Йосифу, та лиходійка-доля і придворні умовності не дали їм шансу на спільне щастя. Тільки от в рік закладки костьолу імператорові виповнилося вже 73, та до того ж на життєвому шляху його завжди напівофіційно супроводжували представниці не його кола, як наочний приклад – його чотирнадцятирічна зв’язок з Анною Наговскі, а потім двадцятирічна – з акторкою Катариною Шратт. Хоча чужа душа — темниці, може в легенді і є частинка правди.