Історія
Закладений у Львові в 1903 році рукою імператора Австро-Угорської імперії Францом Йосифом I (1830 – 1916) в пам’ять про свою покійну дружину костел святої Ельжбети будувався довгих вісім років на кошти польської громади. На момент свого відкриття він став домінантою міста, одним з перших зустрічаючи гостей біля центрального вокзалу.
Перші випробування на долю католицького храму випадають уже через пару-трійку років після завершення будівництва – на початку Першої світової (1914 – 1918) австро-угорською владою були конфісковані і переплавлені для військових потреб церковні дзвони. А польсько-українська війна 1918 – 1919 років приносить в стіни будинку божого руйнування і розорення, коли під час запеклих вуличних боїв і обстрілів району залізничного вокзалу костел опинився в їх епіцентрі, про що і зараз нагадує пам’ятна табличка на його стіні.
Новинкою швидко повсталої з руїн львівської неоготичному перлини стає сімдесятитритрубний духовий орган виробництва фірми сім’ї Бернацький, який у 1926 році надав оплоту віри завершеності.
Не обійшла стороною костел святої Ельжбети і Друга світова (1939 – 1945), залишивши свої віхи на його стінах, коли під час авіаційного нальоту бомба розірвалася поруч з храмом, а його покрівля та сама будівля отримали значної шкоди.
Закінчення війни не принесло у долю неоготичної перлини бажаного поліпшення, адже як і багато храмів він був закритий у 1946 році, а в його стінах оселилися запустіння і занепад, які панували тут аж до 70-х років ХХ, коли було вирішено пристосувати колишній костел під склад.
Лише в 1991 році костел, який отримав нове ім’я на честь святих Ольги і Єлизавети знову відкриває свої двері перед віруючими греко-католицької церкви в якості освяченого храму на чолі з батьком Михайлом (-2002), який доклав чимало зусиль для його відродження.
Архітектура
Створеному за проектом архітектора Теодора Талевского храму притаманні всі риси неоготичної архітектури, яка робила акцент на висоту в більш вагомих частинах будівлі, підкреслюючи тим самим її унікальність і релігійну спрямованість при помірності в декоровій обробці.
Три гострокінцевих шпиля веж (дві симетрично розташовані з боків головного входу і одна, що знаходиться в східній частині трансепту), увінчаних хрестами, львівської католицької перлини замикають в піднебессі на висоті вісімдесят п’ять метрів трехнефную шестистовпну базиліку з витягнутим хором і напівкруглою дворівневою апсидою, орієнтовану на північний схід.
Зовнішні фасади, прикрашені готичними елементами (високі арочні вікна з трояндами у верхній частині, стрілчасті шпилі веж і башточок, ажур мавританських балконів і ненав’язлива ліпнина), оформлені в темних тонах з білокам’яної обробкою навколо домінуючих елементів.
Органічно вписався в загальний інтер’єр костелу святих Ольги і Єлизавети скульптурна група «Розп’яття з пристоячими Іоаном та Марією», створена Петром Войтовичем (1862 – 1936), підкреслила його головний фасад з великою трояндою і височіні шпилів веж з боків, що злітають у височінь.
В оздобленні ж внутрішніх інтер’єрів домінує біла розкіш аскетизму в підкресленості білих колон з мінімальним ліпним узором і системі хрестоподібних склепінь з нервюрами, а вітражна прикраса вікон другого ярусу апсіди лише акцентує увагу на найбільш значущій частині храму.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Кропивницького 1 (перетин вулиць Городоцької, ім. Степана Бандери, ім. Шептицьких).
Посилання
- Історичні персони. Львівський Фідій
- Легенди. Любов довжиною в життя
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М 06 (Е 40) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М 09 (Е 372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М 12 (Тернопіль – Львів), М 11 ( Е 40) (Пшемишль – Городок – Львів), М 10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів), а потім центром Старого міста по вулиці Городоцькій до костелу святих Ольги і Єлизавети.
Громадським транспортом залізницею до Львова, потім пішки 8-10 хвилин по Чернівецькій вулиці далі – по вул. Городоцькій до площі Кропивницького, де і розташований костел святих Ольги і Єлизавети.