Історія
Дев’ятнадцяте століття. Злам всесвітньої історії. Нова влада на Кримському півострові, якій знадобилося небагато часу щоб зрозуміти, яка перлина потрапила їй до рук. То тут, то там з’являються розкішні резиденції тих, чиє ім’я знала вся Росія. У деякому віддаленні від затоки, де пізніше почне своє існування всесвітньо відома Ялта, серед зеленого килима біля підніжжя Кримських гір в 1830-х прийняв у своє користування великі земельні наділи хрещений син Великої імператриці – Михайло Семенович Воронцов (1782-1856).
Вже через кілька років у маєтку, що отримав найменування Масандра, затишно розташувалася літня резиденція генерал-губернатора Новоросії. І служити б йому пам’ятником архітектури свого часу і донині, якби не руйнівна сила природи, якої не може протистояти ніщо створене рукою людини – будинок сильно постраждав під час бурі в кінці 70-х років XIX століття.
Спадкоємець же графа Семен Михайлович Воронцов (1823-1882) вважав відновлення фамільної кримської літньої резиденції недоцільним, бо дух часу і смаки суспільства диктували свої умови. І в 1881 році за проектом французького архітектора М.Є. Бушара починається зведення палацу в стилі ренесанс. Але раптова смерть власника Масандри позбавила проект життя – будівництво законсервували до кращих часів.
Лише десятиліття потому вже у віданні Удільного відомства імператорського двору в стінах недобудованого ще палацу починає зароджуватися життя, коли за розпорядженням Олександра III (1845 – 1894) академік архітектури Максиміліан Єгорович Месмахер (1842 – 1906) після деяких удосконалень приступає до другого етапу будівництва Масандрівської перлини.
У 1902 році проект було закінчено, хоча внутрішні інтер’єри і не були до кінця завершені у зв’язку з невизначеністю статусу і призначення нового придбання царської сім’ї, бо офіційною кримською резиденцією був Лівадійський палац, так до того ж розташованої неподалік.
Після деяких сумнівів Масандрівська резиденція взяла на себе роль мисливського будиночка, де Романови проводили своє неофіційне дозвілля подалі від двору і правил етикету. Хоча з настільки малозначною роллю пов’язаний той факт, що він так і не був повністю мебльований та декорований. Але навіть у незавершеному вигляді – це найпрекрасніший із палаців Криму царських часів.
Націоналізація палацу наділила його поважною, але не в’яжучоюся з його зовнішнім і внутрішнім виглядом роллю санаторію для важко хворих туберкульозом. Покладену на нього місію в цій якості він виконував більше десяти років (з 1929 по 1941), доки німецькі війська не стали повновладними господарями Кримського півострова під час Другої світової (1939 – 1945).
Війна минула Масандрівський палац стороною, не залишивши й сліду. Зате в післявоєнні роки в ній урядовці нарешті розгледіли архітектурну перлину, яка відповідала всім вимогам і уявленням партократичного апарату Радянського союзу – віддаленість від народних мас, велика паркова територія, близьке розташування морського узбережжя і прекрасний вид з вікна.
Роль однієї з державних дач для вищого керівництва неосяжної країни резиденція під Ялтою виконувала аж до 1991 року, коли на руїнах Союзу з самостійністю України і вона набула свободи і статусу філії Алупкінського державного палацово-паркового заповідника.
А ще через рік (1 червня 1992 року) в стінах Масандрівського палацу розкрив свої двері музей, експозиція якого складалася, як і нині, з раритетів фонду Алупкінського палацу, основним напрямком якої є інтер’єри другої половини дев’ятнадцятого століття в Російській імперії.
Архітектура
Зелень парку, серцем якого є палац Олександра III, і нині чудово ховає в своїх обіймах цей шедевр на площі в сорок два гектари серед двохсот п’ятдесяти видів представників кримської флори. Нерегулярний на околицях, у самого палацу він являє собою типове творіння представника французьких умільців з блискучою прозорістю фонтану по середині.
На цих величезних просторах кедр і магнолія, дуб і ялівець, суничне дерево і фісташка, сосна і бамбук, береза та криптомерія виростають поруч, виплекані люблячим серцем і навіть не здогадуючись, що батьківщина деяких з них знаходиться далеко від цих місць.
З легкою рукою академіка Месмахера загальний напрям зовнішнього рішення різнорівневої будівлі царської резиденції в Массандрі, не дивлячись на різноманіття стильових архітектурних елементів різних епох, перетворилося в палац епохи раннього бароко, хоча згідно з первинним планом Бушара домінувати повинно було ренесансний напрямок.
Несиметричне нашарування спрямованих вгору різних об’ємів від круглих башт до прямокутних бічних крил з перепадами висоти і рівнів будівлі під високими стрілчастими дахами, що вінчаючають кожен з них, створює візуальне відчуття одночасно грандіозності і легкості споруди.
Світло-жовтий колір метласької плитки в облицюванні зовнішніх фасадів підкреслено сірою обробкою кутового і віконного руста, міжярусних карнизів, ажурних фронтонів, а так само всіх інших кам’яних прикрас споруди.
Особливістю західного фасаду Масандрівського палацу являє собою плавний перехід між критими галереями та балконами, витими сходами і трасами, балюстрадами та глухими обсягами, які, перетікаючи один в одний за допомогою допоміжних елементів декору (ажуру решіток, фігурних покрівлель, труб складного профілю, картушів, вазонів), народжують легкий силует підкреслений дзеркалом Центрального фонтану.
Зі сходу масандрівська перлина під захистом Підпірної стіни із симетричними напівкругами входу, різьбленим фронтоном, круглими баштами і акцентом на центральну виступаючу частину справляє абсолютно інше не стільки піднесене, скільки величне враження. Чому немало сприяють так само високі домінантні шпилі покрівель та годинник центрального різьбленого напівкруглого фронтону.
Внутрішнє планування царського палацу відрізняє простота форм, не розрахованих на придворний етикет, де зручність і комфорт переважують зовнішні ознаки величі: приміщення невеликого розміру, невисокі стелі, каміни, кахлі. Правда в обробці деяких приміщень відчувається царська розкіш, хоча і не така пишна як в офіційних резиденціях, де різьблені дерев’яні панелі та ліпнина стелі підкреслюють їх приналежність до вищого світу арітократіі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, смт Масандра, Сімферопольське шосе.
Тел.: (0654) 32-17-28.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М18 (Е105) (Севастополь – Ялта – Сімферополь), уздовж якої і розташований з’їзд у бік гір на Сімферопольське шосе, яке в північному напрямку призведить до Масандрівського палацу.
Громадським транспортом з Ялти / Алушти / Севастополя / Сімферополя до зупинки «Верхня Масандра». Далі в північному напрямку до палацу від скелі, увінчаної скульптурою орла.