Історія

Майже безкровний переворот 1762 року (якщо не вважати нез’ясованих обставин смерті Петра III), і навіть не переворот, а передача влади більш сильній стороні царської чети, подарував Російській імперії шанс на повторення зоряної години петровських часів – до влади прийшла одна з найсильніших і найосвіченіших жінок в Європі – Катерина II (1729 – 1796). І нехай говорять, що державну політику робила зовсім не вона, а її фаворити, тим не менше за кожним видатним чоловіком стоїть воля сильної жінки, а в даному конкретному випадку вона була наявна – владна й прекрасна самодержиця всеросійська.

Однією з видатних пам’яток її правління являє собою в квітучих акаціях місто біля Чорного моря – красуня Одеса, що повстала на руїнах греко-татарського Хаджибея в 1794 році. Хоча і заплачено за це була чимала ціна – тисячі життів і мільйонні асигнування з казни.

Як данина значимості внеску Катерини Великої в справу завоювання, захисту та зміцнення південних кордонів імперії, приватним випадком якої була чорноморська перлина, у початковому проекті міських будівель на цьому місці планувалося зведення Святоекатеріненскої церкви в центрі круглої однойменній площі.

Планам цим, не дивлячись на початок зведення храму в 1795 році, не судилося збутися, бо з царювання на престолі спадкоємця Великої імператриці – Павла I (1754 – 1801) – всі проекти її перемог навмисно зупинялися новим володарем імперії. Однією з жертв, хоча і не прямих (удар був нанесений по Одесі), став храм на Катерининській. Будівництво зупинили в 1796-му. А через чверть століття зветшалий недобуд і зовсім було розібрано.

Площа під рукою сучасних творців перетворилася на трикутник в одному кварталі від головної вулиці міста – Приморського бульвару, змінивши до того ж ненависне Павлу I назву на Елізаветенскую, а пізніше на Дюківську. Центр її пустував, зайнятий лише сквером, аж до 1873-го, коли тут звели перший у місті фонтан.

Столітній ювілей – значуща дата в житті будь-якого міста, в честь відзначення якої міська влада постановила увічнити її в скульптурі Імператриці-засновниці в оточенні безпосередніх виконавців монаршої волі в життя за проектом скульптора Юрія Мелентьевіча Дмитренка (1858 – 1918).

Втілення ж проекту в реальну статую затягнулося, і урочисте відкриття пам’ятника Катерині II відбулося лише 6 травня 1900-го, приурочене до сторіччя від смерті одного із містозасновників Олександра Васильовича Суворова (1729 – 1800). А через рік на всесвітній Паризькій архітектурній конференції Катерининська площа в Одесі була визнана кращою в Європі.

Через двадцять років цей шедевр архітектури (1920) був знищений на догоду новій владі рад – площу перейменували в ім. Карла Маркса, а в швидкості імператрицю зі сподвижниками змістив образ ідейного натхненника вождя світового пролетаріату, правда на перших порах лише у вигляді бюста з бетону, і лише через деякий час постав він на повний зріст на імператорському постаменті.

Проте встояти на не належному йому місці пам’ятнику Карла Маркса (1818 – 1883) вдалося не довго – сильний порив вітру, і ідейний натхненник революції пав. Пам’ятник вирішено було не відновлювати, а постамент віддати вождю революції.

Святе місце (тим більше в самому центрі старої Одеси) порожнім не буває – у 1965 році на площі з’явився пам’ятник повсталим на броненосці «Потьомкін» в ознаменування шістдесятирічної річниці цієї знаменної події.

Лише в 2007-му імператриця всеросійська Катерина II знову зайняла по праву належне їй місце в центрі міста, яке зобов’язане їй своїм життям, коли на меценатські кошти був реконструйований пам’ятник самодержіцей з максимальним збереженням історичної автентичності початку ХХ століття.

Архітектура

На високому круглому гранітному рустованому постаменті Катерининської пощади з маніфестом про створення міста-порту Одеси панує бронзова статуя Катерини II, підносячись над поколіннями підданих у своєму царській величі триметрової висоти з прапором у царських ніг.

Чотири батька-засновника міста, які безпосередньо доклали чимало зусиль до його зародження і розвитку – генерал-губернатора Новоросії Григорій Олександрович Потьомкін (1739 – 1791) у центрі, граф Платон Олександрович Зубов (1767 – 1822) та інженер Франц Павлович де Воллан (1752 – 1818) з боків, адмірал Осипа Михайлович де Рібас (1751 – 1800) позаду імператриці, відлиті з бронзи ж (як і їх володарка) з повним списком звань і регалій захищають, оточуючи, її царствену постать.

Центр нижній частині композиції на Катерининській площі вінчає об’ємний картуш з лаконічним написом «Імператриці Катерині II», який краще гучних епітафій відплачує данину тій, з ім’ям якої пов’язаний один із знаменних етапів розквіту Росії.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Одеська обл., м. Одеса, пл. Катерининська.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е95 (Київ – Одеса), Е87 (Одеса – Ізмаїл – Рені), Е58 (Тирасполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь), потім до Катерининської площі, яка розташована в самому серці старої Одеси.

Громадським транспортом до Одеси, а далі до центру старого міста, центром якого служить Катерининська площа.