Історія

Служба – це не тільки відвага і самовідданість у боях, що приносять лавровий вінок і славу переможцю, в основному це щоденна рутина з її побудками та відбоями під спів корабельної ринди, вахти, чергування… І горе тому, хто ідеалізує службу – цей нелегкий труд. І тим цінніше керівник, який розуміє і намагається полегшити всі тяготи її.

Доля Севастополя змінилася назавжди, коли начальником штабу Чорноморського флоту в 1832 році було призначено Михайло Петровича Лазарєва (1788 – 1851). Це його невгамовна енергія і розуміння господарських потреб підлеглого відомства подарували місту нове так зване «Лазаревське адміралтейство» з сухими доками, складами, і новими адміністративними будівлями, більшу частину яких становили казарми для особового складу кораблів, що квартирували в порту, на шість тисяч чоловік.

Проект будівництва комплексу, розроблений військовим інженером Джоном Уптоном (1774 – 1851), був затверджений 14 травня 1835 року. Причому місцем майбутнього розташування Лазаревського адміралтейства повинна була стати вершина гори між Сухими доками і східним берегом Південної бухти.

Це-то і послужило головним стримуючим фактором на шляху швидкого втілення проекту в життя, тому що для підготовки будівельного майданчика в п’ятдесят тисяч квадратних метрів знадобилося довгих шість років і титанічні зусилля по переміщенню в район нижнього коліна Докового яру і низовини біля вершини Південної бухти двохсот тисяч кубометрів грунту і скельної породи, а так само споруди п’ятнадцятиметрової підпірної стіни з боку затоки.

Але і після закінчення першого етапу будівництва, справа просувалася не дуже швидко у зв’язку з приймаючою всеосяжний характер перебудовою вулиць і площ міста за ініціативи все того ж віце-адмірала Лазарева, на той час вже на посаді командувача Чорноморським флотом і начальника Севастопольського порту.

У зв’язку з цим в Кримську війну 1853 – 1856 років казарми так і вступили у стадії незавершеного будівництва. Інші ж будівлі комплексу і зовсім були зведені лише до рівня фундаменту.

Лише через десятиліття після закінчення бойових дій Лазаревські казарми Чорноморського флоту Російської імперії нарешті прийняли своїх перших постояльців. В цілому ж комплекс був завершений лише в 1867 році зі зведенням перед центральним корпусом пам’ятника батьку-засновнику.

Як і півтора століття тому реконструйовані і усучаснені будівлі комплексу продовжують і нині виконувати свої прямі обов’язки з тією лише різницею, що північна їх частина після капітального ремонту 2000 року була віддана під потреби Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, продовжуючи традиції покладені на початку ХХ століття з утворенням навчального загону по підготовці фахівців для потреб флоту (1901 рік), а потім і військово-морського училища берегової оборони ім. Ленінського комсомолу (1931).

Архітектура

На висоті сорока метрів над глибокими водами Севастопольської бухти пливе в повітрі білий комплекс Лазаревських казарм з дев’яти будівель (вісім триповерхових і одна двоповерхова), складаючи орієнтоване в бік морської гладі каре в стилі російського класицизму з його непарною кількістю вікон на фасаді і простотою симетричних ліній. Матеріалом для споруди будівель послужив місцевий инкерманский вапняк, який зручний для будівництва як простих, так і складних архітектурних форм.

Внутрішнє планування будівель, в основному коридорного типу, вирішене в стилі раціоналізму. Нижній ярус складають підвальні приміщення, призначені для зберігання необхідних запасів.

Зовнішні фасади позбавлені пишною обробки за винятком короткого парапету по кутах дахів (з балюстрадою вздовж центральних фасадів і глухий з торців), пілястр і руста першого ярусу між ними.

Особливе зовнішнє декорування відрізняє центральний корпус казарм: полуротонди південного боку, рустована аркада першого поверху біля центрального входу, масивний фронтон на ризаліті з напівколонами тосканського ордер, широкі сходинки та рідкісні обсяги віконних прорізів.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Героїв Севастополя 7 – вул. Лазарева1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь). На Балаклавському кільці поворот у бік міста на вул. Генерала Мельникова, що изменює назву на Багрія, а потім на Брестську. Потім лівий поворот на вул. Героїв Севастополя, біля початку якої розташований комплекс Лазаревських казарм.

Громадським транспортом до Севастополя. Від залізничного або авто – вокзалу в бік Корабельної сторони до зупинки біля військової частини Чорноморського флоту російської федерації, далі вздовж вул. Лазарєва.