Історія
Закладений під кінець століття, він був народжений на зламі епох. Ім’я його залишалося таємницею аж до освячення. А доля його проходить під прапором архістратига Михаїла, не дивлячись на освітлення на честь покровительки світу і благочестя.
Наближається до заходу вік XIX. Крим вже більше століття в російському підданстві, і посягання Османської імперії на його територію поступово сходять нанівець. Півострів налагоджує мирне життя, а Севастополь, як основний його порт, розцвітає з кожним роком, нанизуючи на нитку своєї історії нову перлину. У 1892-му нею стає закладка на місці тимчасової Петропавлівської церкви собору, розробити проект якого було доручено архітектору Валентину Августовича Фельдману (1864 – 1928).
Втілення в життя грандіозного проекту розтягнулося на роки, і освячений храм був лише в нелегкому для країни революційному 1905 році на великий православне свято Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня). Інтрига ж назви собору залишалася до останньої хвилини, так що навіть у день освячення дві місцеві газети вийшли з суперечливими статтями про цю богоугодну подію, називаючи новий будинок Божий Покровським собором в одному варіанті та Петропавлівською церквою – в іншому.
Ще раз взяти участь, хоч і в ролі пасивного зберігача пам’яті, у революційних подіях поділося новій православній твердині на севастопольській землі як усипальниці керівників повстання 1905 року, коли їх прах з безвісних могил був доставлений в його стіни до офіційного перепоховання шість років потому на кладовищі Комунарів.
З приходом на кримські землі войовничого атеїзму в 1923 році разом з встановленням радянської влади у долю Покровського храму прийшли нелегкі часи – наступ на віруючих, які шукали на півострові останню хитку надію на порятунок свого мироустрою, проходило по всіх фронтах: політичний тиск, вилучення церковного майна, репресії… Поки в 1930-му його не було остаточно закрито.
За дванадцять років життя в забутті Божий дім поступово занепадав, чому немало посприяло варварське ставлення влади до скарбів цієї самобутньої пам’ятки архітектури, яка передала його в розпорядження громадських організацій з метою організації клубу по проведенню дозвілля та гуртожитку нових городян країни рад.
Як не парадоксально звучить, але друге духовне дихання севастопольському собору надала Друга світова війна, коли під час Другої оборони 1941 – 1942 його стіни служили притулком стражденних в якості шпиталю і останнім земним притулком померлих від ран захисників міста, а з приходом окупаційних військ його двері відчинилися перед віруючими початком богослужінь.
З полум’я Великої Вітчизняної храм, який хоча і дарував своїм парафіянам благословенну надію, вийшов з величезними втратами: стіни понівечені осколками, зруйнований авіаударом південна частина, знищений розпис…
Аж до 1962 року, коли відбулося друге закриття, в храмі проходили служби. А потім був жар триденного багаття в лазні на Очаківців, де спалювали його ікони і книги, зняття куполів і золотих окладів з його раритетів, брязкіт металу дитячої спортивної школи в його стінах.
Поки разом з Міським державним архівом Севастополя тут в 1964-му не запанувала тиша, яку в кінці 80-х після реставрації передбачалося оголосити органним гласом, але коштів на це у міської влади вже не знайшлося.
З приходом нової ери незалежності, свої права на Покровський собор Севастополя пред’явила православна церква за активної підтримки парафіян, які підносили свої молитви у храмових стін. Клопотання це було задоволено і в 1994 році дім Божий повернувся до своїх законних власників.
Свій столітній ювілей храм зустрів, переливаючись усіма гранями своєї самобутньої краси – південна його частина відновлена в первинному вигляді, своє місце посіли позолочені куполи і хрести, відреставровано зовнішній фасад, на дзвіниці зайняли своє місце голоси малинового дзвону.
Архітектура
Покровський собор на севастопольській Великій Морській, збудований у стилі однонефної безстовпної базиліки заввищки тридцять сім метрів (без куполів), орієнтований не по сторонах світу (строго із заходу на схід), а під кутом з північного заходу на південний схід, що обумовлено будовою Петропавлівського тимчасового храму, який служив його прабатьком.
Центральний його купол вінчає стрілчастий звід в оточенні чотирьох дванадцятигранних башточок з шатровим покриттям та мініатюрними маківками, прикрашених різьбленим орнаментом.
Прямокутний обсяг церковної дзвіниці, розташований перпендикулярно вулиці, невід’ємний від основної будівлі Покровського храму. Його завершенням служить схожа за конструкцією куполам башточок шатровий дах з позолоченою цибулиною на вершині.
Зовнішній неповторний вигляд собору в давньоруському самобутньому стилі багато в чому зобов’язаний матеріалу споруди – тесаному інкерманському вапняку і кримбальскому каменю, пластична структура яких дозволила втілити в життя всі задумані автором декоративні елементи, що в достатку прикрашають його стіни і купола.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 36.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) – Балаклавське шосе. По місту: пр. Генерала Острякова – вул. Маршала Бірюзова – вул. Миколи Музики – вул. 4-го бастіону – вул. Леніна – пр. Нахімова, на площі Лазарєва повернути на вул. Велику Морську.
Громадським транспортом до севастопольських залізничного або автовокзалу, а потім в бік центру міста до зупинки «Кінотеатр «Перемога»«, поряд з яким розташований Покровський собор.