Історія

Костянтинівський мис, підковою виступаючий у бік Севастопольської бухти, здавалося б самою природою призначений для захисту її берегів. Тому не дивно, що із заснуванням бази російського Чорноморського флоту перша земляна батарея з’явилася саме тут. А вже через кілька років (1794 рік) виду стратегічної важливості її за розпорядженням Олександра Васильовича Суворова (1730 – 1800) модернізував на двох’ярусну кам’яно-земляну інженер Франц Павлович де Воллан (1752 – 1818).

Однак на цьому шлях вдосконалення батареї № 1 не закінчилося — у зв’язку з постійною турецькою загрозою її, вже під ім’ям Костянтинівської (на честь цесаревича Костянтина Павловича (1779 – 1831)), однією з перших повністю одягли у кам’яне вбрання в 1847 році (проект розроблений тринадцятьма роками раніше військовим інженером Карлом Івановичем Бюрно (1796 – 1860-ті)), отримавши озброєння в дев’яносто чотири гармати (п’ятдесят 24-футових гармати, тридцять вісім «єдинорогів» і шість мортир).

Ця міра повністю виправдала себе під час першого бомбардування Севастополя 5 жовтня 1854 Кримської війни 1853 – 1856 років, коли сюди був направлений один з основних ударів коаліційної флоту, визначеного супротивником у якості морського ключа до рейду, за підсумком якого батарея позбулася половини (двадцять два з сорока трьох) знарядь західної сторони, яка приймала участь в бою, чотирьох з п’яти ядрокалільних печей, при цьому сильно постраждали зовнішні стіни. Противник ж у цьому бою теж зазнав чималих втрат, коли три з одинадцяти атакуючих Костянтинівську кораблів вийшли з бою.

Відразу ж після закінчення воєнних дій почалася поки ще перманентна реставрація, що розтягнулася на одинадцять років. Витрачені зусилля не пропали даром, і укріплення повністю виконало свої дозорно-оборонні функції в період російсько-турецької війни 1877 – 1878 років.

Відособленість і міць Костянтинівської батареї перетворили її на один з основних опорних пунктів захисників Севастополя і в період Великої Вітчизняної війни, коли німецькі війська змогли захопити її лише під кінець оборони 1941 – 1942 років (24 червня), і то лише після відступу за наказом командування.

Нині форт, який практично відновив автентичність завдяки реставраційно-консерваційним роботам 1979 – 1983 років під керівництвом архітекторів Адольфа Львовича Шеффера (1924 -) та І.Ю. Віленчико, знов зустрічає гостей міста у його морських воріт – Севастопольського молу.

Архітектура

Повторююча підковоподібну форму однойменного північного мису біля входу Севастопольської бухти дев’яноста чотирьох гарматна Костянтинівська батарея, що складена з вапняку сарматського ярусу, являє собою потужну двох’ярусну казематировану споруду з анфіладно-коридорним плануванням.

Її значні розміри – двісті тридцять метрів зовнішнього фасаду при ширині двадцять п’ять метрів і висоті до дванадцяти – плоский дах з високим бруствером і тилова горжевая двоповерхова казарма створили єдиний потужний комплекс, який першим мав протиставити себе ворогові при захисті Севастопольського рейду.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Костянтинівський мис.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або (М18) (Сімферополь – Ялта – Севастополь) до повороту перед аеропортом у бік міста (траса Т2707 по місту вул.Челюскінців ), потім вул. Сімонка – вул. Загороднянського – потім поворот в бік Костянтинівській батареї.

Громадським транспортом до залізничного або автовокзалу Севастополя, потім від Графської пристані переправиться на Північну сторону, звідки – громадським транспортом в сторону Костянтинівського мису.