Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Собор святого Володимира

Історія

Західний фасад собору святого Володимира в Херсонесі Таврійському Західний фасад собору святого Володимира в Херсонесі

Святий апостол Андрій, який, згідно переказам, ступив на землю Тавриди на зорі християнства, несучи благу звістку, напевно, і не підозрював про велике майбутнє своєї релігії, під прапорами якої будуть битися, жити і вмирати мільйони людей протягом багатьох поколінь по всієї велетенській земній кулі . А тоді (в першому столітті нашої ери), коли він тільки-но з‘явився на землі Херсонеса, з‘являлися лише перші її послідовники, вражені полум‘яними промовами і чудовими діяннями святого.

Історичні джерела оповідають, що посіяні ним плоди дали багаті сходи – коли в 94 році на Кримський півострів за ревне проповідування Євангелія прибув відбувати покарання римський єпископ Климент, християнська громада в прилеглих до міста Тавро-Скіфських каменоломнях становила більше двох тисяч чоловік. Надалі, не дивлячись на гоніння римської влади, в підпорядкуванні якої знаходиться Херсонес, і загибель від рук катів у хвилях Чорного моря другого проповідника Христової віри, вона лише міцніла сторіччя за сторіччям, знаходячи все більше прихильників у тисячолітньому місті.

Хоча і дев‘ять століть потому тут горіли пристрасті, коли, спонукуваний почуттям об‘єднання народу під знаком єдинобожжя, Корсунь захопив у 988 році князь київський Володимир Святославич (960 – 1015), у світлі відстоювання інтересів візантійського двору проти бунтівного воєнноначальника Варди Фоки Молодшого ( – 989). Оплатою ж за його послуги повинен був послужити шлюб з сестрою правлячих імперією володарів Анною Візантійською (963 – 1012), згода на який було отримано лише з умовою хрещення правителя Русі.

Північний кут собору святого Володимира в заповіднику Херсонес Таврійський Північний кут собору святого Володимира заповіднику Херсонес

Обряд, як оповідає легенда, виконаний тут же в одному з храмів Херсонеса і став відправною точкою до утвердження християнства як основний державної релігії Київської держави і його спадкоємиці – величезної Російської імперії зі своїми теренами і протиборством, шанувальниками і супротивниками.

Пройдуть століття… Століття розквіту, занепаду, відродження… Століття миру, воєн і благоденства… Але пам‘ять про ту знаменну подію 988-го року на херсонесській землі переживе їх, щоб на зорі XIX століття втілитися в прагнення увічнити її пам‘ять в прекрасному, хоч і невеликому, храмі з богодільнею на передбачуваному місці хрещення святого Володимира.

А ідея, для втілення якої були зроблені перші розкопки в районі стародавнього міста з метою виявлення фундаменту церкви, що став легендою християнської Русі, народилася в 1825 році з подачі командувача Чорноморським флотом Росії адмірала Олексія Самуїловича Грейга (1775 – 1845). На цю добру справу було навіть отримано дозвіл Олександра I (1775 – 1825) під час його візиту в Севастополь, але на зворотному шляху до столиці імператора не стало…

Однак на цій трагічній події історія пам‘ятника хрещенню рівноапостольного Володимира не закінчилася – через чотири роки була оголошена всеросійська підписка на його створення, а в 1850 році на херсонесських просторах стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія (1800 – 1857) була відкрита кіновія (монастир загального життеустрою) в ім‘я святої Ольги.

Південний вид Володимирського собору Херсонеса в Севастополі Південний вид Володимирського собору Херсонеса

Кримська війна 1853 – 1856 років і пов‘язана з нею окупація Південної сторони Севастополя поставили під сумнів існування обителі, що було пов‘язано з її руйнуванням під час бойових дій як одного з опорних пунктів з пороховими складами і батареями французької армії.

Проте ж відразу після закінчення війни монастир почав відроджуватись, чому немало посприяло спорудження на просторах древнього міста невеликого храму на честь Херсонесських священномучеників на власні кошти севастопольського купця Петра Андрійовича Телятникова в 1857 році. А православна історична цінність його була багаторазово збільшена в світлі переносу в ці стіни частини мощей святого Володимира з малої церкви Зимового Палацу двома роками пізніш.

1861 стає воістину знаменним для Херсонесського монастиря, коли, крім зведення і освячення 2 квітня нового більш об‘ємного храму, його відвідує імператорська чета Олександра Миколайовича (1818 – 1881) і Марії Олександрівни (1824 – 1880) для закладення першого каменя в будівництво собору святого Володимира 23 серпня, проект якого був розроблений Давидом Івановичем Гриммом (1823 – 1898). Місцем майбутнього величного храму-пам‘ятника повинен був послужити знайдений під час розкопок графа Олексія Сергійовича Уварова (1825 – 1884) фундамент передбачуваного собору Різдва Божої Матері.

Поки усім світом збирали кошти на грандіозне будівництво, на території херсонесського монастиря з‘явився братський корпус (1863), на верхньому ярусі якого в тому ж році було освячено храм Покрови Пресвятої Богородиці.

Перспектива Херсонеса і собору святого Володимира в Севастополі Перспектива Херсонеса і собору святого Володимира

Однак спорудження все ж просувалося через недостатність фінансування досить повільно, поки його ктитором з височайшого дозволу не був призначений великий князь Володимир Олександрович (1847 – 1909), стараннями якого в 1967 році був закладений перший камінь в основу престолу верхнього храму, а десятиліття потому будівля була абсолютно готова.

Ще десятиліття залишалося відкритим питання внутрішнього його оздоблення, рішенням якого перейнявся настоятель Херсонесського монастиря. Відвідавши Санкт-Петербург, він отримав від скарбниці триста тисяч рублів з трирічною виплатою, що дозволило гідно зустріти девятісотлетіе хрещення Русі (1888 рік) у знову освітленому нижньому храмі Різдва Богородиці, а три роки потому в день спасіння імператорської родини (17 жовтня 1891-го) було освячено і верхній соборний храм на честь святого рівноапостольного князя Володимира.

Роки приходу атеїстично налаштованої радянської влади почали руйнацію церковних стін, а Друга світова (1939 – 1945) її закінчила, коли внаслідок удару звалився барабан з куполом, були пошкоджені міжповерхові перекриття, стіни покрила павутина тріщин, а так само зникла частина внутрішнього оздоблення.

Реставрація найбільшого пам‘ятника XIX століття була розпочата лише на порозі нового тисячоліття, коли був розроблений її проект київським інститутом “Укрпроектреставрація”, а внутрішня роспис виконаний живописцями Санкт-Петербурзької академії мистецтв. Вдале ж її втілення в життя подарували храму не тільки фізичне, а й духовне відродження.

Архітектура

Севастопольський собор святого Володимира Херсонеса Собор святого Володимира Херсонеса в Севастополі

Побудований у чистому візантійському стилі собор з білого імнкерманського вапняку з обробкою з білого, рожевого і зеленого мармуру являє собою класичний хрестовокупольний храм з трьома гранованими апсідами зі сходу і притвором – на заході, що приховують під золотим покривалом півсфери діаметром десять з половиною метрів, два храми – Різдва Богородиці на першому ярусі і святого Володимира на другому (верхньому). Міжповерховий простір сполучено широкими чотиримаршевими сходами з південного заходу і північного сходу. Загальна ж висота будівлі складає тридцять шість метрів.

Багатство її внутрішнього оздоблення, площею 1726м, складає різноманітність форм. Так перекриття варіюються від коробових і напівциркульні на підпружинених арках першого ярусу до купольного на високому барабані другого, арочні витягнуті отвори вікон різної висоти відтінені вітражем, а вдале поєднання колірної гами внутрішнього розпису завершує загальну картину натхненності.

Поєднання ж різних обсягів, підкреслених рустовкою з легкими силуетами хрестів, і золотим мерехтінням купола створює враження монументальної легкості собору святого Володимира, що посилюється завдяки оточуючим руїнам колись могутньої Херсонеса.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Севастополь, вул. Древня.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 105 (М 26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або М 18 (Сімферополь – Ялта – Севастополь) – Балаклавське шосе – Камишове шосе – Фіолентовське шосе – вул. Вакуленчука – вул. Єрошенко, яка переходить у вул. Древня.

Громадським транспортом до севастопольських залізничного або авто вокзалів. Далі громадським транспортом до зупинки “Дмитра Ульянова” і пішим ходом 10 – 15 хвилин у напрямку Херсонеса Таврійського, на головній площі якого розташований собор святого Володимира.