Історія
Інкерманська печерна стоянка палеоліту
Кримський півострів, як одна з найбільш комфортних для існування людини територій на землі з його помірно-континентальним кліматом, багатством флори і фауни, що дає багату поживу всьому живому, і відносною захищеністю від примх природи, здавна привертав в свої обійми людину розумну, додатковим підмогою для якої на зорі її існування були природні печери гірської гряди.
Так одна з найдавніших відомих печерних стоянок в Криму, імовірно, датується близько двадцятьма вісьмома тисячами років до н.е. розташована на півдорозі гірської стежки, що піднімається через старе монастирське кладовище Інкерманськогомонастиря до фортеці Каламіти на гребені скелі.
Тут, згідно з даними проведеної в 1978 році археологічної експедиції, були знайдені сліди стоянки часів верхнього палеоліту, коли, переслідувана холодами і льодовиками Руської долини людина розумна, шукала і знаходила порятунок у південних землях. Благодатна ж Інкерманська долина, огороджена високими скелями, влаштовувала в цьому відношенні її у всіх сенсах: м‘який клімат, велика кількість природних печерних притулків, безліч рослин і тварин, близькість багатства Чорного моря.
Глибини інкерманської печери
Але слідів тих давніх часів печера зберегла вкрай мало, що було обумовлено хвилями переселяючихся з епохи пізнього палеоліту і до сучасності народів, які періодично захльостували південний берег Криму, гнані природою чи або іншою людиною відмінною за релігійним, культурним чи побутовим засадам, яка здебільшого знищувала сліди своїх попередників.
Затирання нагадувань про стародавні стоянки в інкерманській печері, через яку пройшли незліченні кімерійці і таври, скіфи і сармати, елліни і римляни, готи, візантійці, печеніги, половці, татаро-монголи, слов‘яни пов‘язано ще і з її легкодоступностью і відносній незахищеністю перед силами природи .
І нині прямуючи до вершини Монастирської скелі кожен бажаючий без особливих перешкод проникає в печерну глибину, щоб залишити свій відбиток, під якими вже і не видно слідів давнини.
Архітектура
Північний кут печери стоянки палеоліту в Інкермані
Печерна стоянка пізнього палеоліту інкерманської гори являє собою напівкругле невисоке поглиблення в товщі вапнякової породи з закриваючими на одну третину огороджуючими вхід валунами по зовнішній лінії. Її склепіння з виступаючими частинами породи, не зворушені людською рукою, і нині зберігають сліди кіптяви від багать різних епох.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Інкерман, Монастирська скеля.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 105 (М 26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або М 18 (Сімферополь – Ялта – Севастополь) до моста через р. Чорну, звідки поворот у бік Інкерманської (Монастирської) скелі. Автотранспортна дорога закінчується біля арки тунелю.
Громадським транспортом (маршрутними таксі або електричкою) до зупинки “Інкерман”. Далі слідувати вздовж залізничних колій до повороту на Інкерманський печерний монастир. Через тунельну арку, а потім невелике кладовище стежка виводить до печери.