Історія

Інкерманські висоти – найдальший східний кордон великої Римської імперії на зорі нового літочислення, що став притулком для неугодних світській чи духовній влади величезної держави. І як осередку бунтівних духом йому судилося стати оплотом молодої християнської релігії, яка живилася лише вірою і чудовими діяннями перших проповідників.

А починалося згідно переказам християнська історія Криму з натхненних проповідей святого апостола Петра (- I століття), які луною відбивалися від інкерманських скель, щоб проростити першим зерном віри в серцях тих, хто, не дивлячись на гоніння влади і покірного їй натовпу, йшов на покарання в пошуках істини.

Потім було проникливе слово до слабких духом засланою на каторжні роботи каменоломень в 96 році племінниці римського імператора Тіта (39 – 81) з роду Флавіїв Домітілли, яка пожертвувала всім заради своєї віри – позбулася високого становища, свого майна, страченого чоловіка-одновірця і волі за звинуваченням у «безбожництві» і «поклонінні іудейським ідолам».

Виникнення ж печерного монастиря в товщі вапнякової скелі над гирлом Чорної річки пов’язують з ім’ям ще одного з перших мучеників віри – бунтівного римського царедворця Климента I (- 101), якому від народження були дані всі земні блага, але душа металася в пошуках істини. Слово Боже через уста апостола Варнави (- 61), а потім рукоположення апостола Петра (- 67) відкрили йому дорогу до світла і Святого Престолу, викликавши в той же час переслідування римської влади, що закінчилися засиланням на далекий Кримський півострів. Тут він знайшов однодумців, силою молитви і слова щодня приводячи до хреста десятки новонавернених, і … мученицьку смерть у водах Чорного моря.

Потім його через п’ять з половиною століть змінить ще один бунтівний первосвященик римський Мартин (- 655), засланий на далекий півострів за протистояння компромісним поступкам влади в питаннях істинної віри, щоб знайти тут кінець своїх днів у зміцненні духу послідовників Христа.

Так північний форпост Херсонесу перетворився на оплот майбутньої світової релігії, щоб, зміцнівши, через століття (за оцінками фахівців VII століття) перетворитися в єдиний величезний монастирський комплекс, видовбаний рукою і силою віри добровільних послідовників у стрімкій скелі інкерманської висоти.

Потім буде мирне благоденство впродовж восьми сторіч, поки єдиний удар мусульманського меча не обірве його в 1475 році, щоб занурити в забуття інкерманський монастир більше ніж на триста років.

Життя повернеться в ці стіни з встановленням в Криму влади Російської імперії наприкінці XVIII, і то лише втім, щоб перетворити на порохові склади молодого Чорноморського флоту.

Відродження ж, вже в якості православної твердині, монастир на Інкерманської висоті зобов’язаний архієпископу Херсонському і Таврійському Інокентію (1800 – 1857), стараннями якого в його печерних криптах була відкрила кіновія (1852 рік) на честь святого Климента, щоб через два роки знову впасти під ударом грізних коаліційних військ під час Кримської війни 1853 – 1856 років, коли частина його печерних келій і храмів було зруйновано, а наземні споруди отримали значні пошкодження.

Проте ж відразу після підписання Паризького мирного договору від 18 мирта 1856 договору печерний храмовий комплекс починає відроджуватися до життя в колишній розкоші, а протягом наступних десятиліть послідовниками перших християн в товщі скелі і біля неї споруджуються нові церковні приміщення: церква Мартіна (1867), храм великомученика Пантелеймона (1895), церква Миколи Мирлікійського (1905), храм Благовіщення Пресвятої Богородиці (1910) (не рахуючи допоміжних будівель).

У 20-х роках ХХ сторіччя підпадаючий під атеїстичну політику керуючої партії інкерманський монастир закрили, віддавши на волю нещадних стихій, що поступово руйнували його древні стіни як колись у минулому. Його майно було передано Севастопольському музейному об’єднанню, а келії спорожніли.

Друга світова в 1941 — 1944, що вогняним смерчем прокотилася по Кримському півострову, закінчила справу знищення кліментьевського комплексу – наземні споруди були стерті з лиця землі, а печерні – здебільшого обрушені.

Кінець другого тисячоліття і труди архімандрита Августина (1955 – 1996) вдихнули свіжий ковток життя у вмираючу твердиню Інкермана, і в 1991 році почалися відновлювальні роботи, в ході яких були знову споруджені наземні храми та монастирські будівлі, а так само розчищені і знову освячено печерні церкви та допоміжні приміщення.

Обитель була відкрита двома роками пізніше і продовжує свою богоугодну справу і по нині, проповідуючи слово Боже, так само і у відновленому у 2010 році храмі великомученика Пантелеймона.

Архітектура

Інкерманський монастир, створений працею і ревними молитвами багатьох поколінь віруючих являє собою симбіоз епохальних культових споруд. Нині він складається з восьми храмів наземного і печерного устрою з цілим комплексам допоміжних споруд (келійний корпус, готель, підсобні приміщення).

Печерна частина монастиря включає в себе розгалужену мережу з кількох десятків з’єднаних між собою окремих приміщень зі сходовим виходом до фортеці Каламіти, що знаходиться на гребені.

Її центром є тринефна (розділені арками з трьома парами колон) з нартексом базиліка святого Климента, напівциркульні зводи якої підпирають лотосовидні капітелі з майстерно обробленого інкерманського каменю, а стіни ще зберігають сліди колишньої пишноти фрескового живопису. Із зовнішнього боку скелі в повітрі ширяє її виступаючий балкон, а з з внутрішньої – два сходових марши піднімаються до вершини.

Сусідить з нею невелика прямокутна печерна церква святого Мартіна з напівциркульним склепінням, відмітною особливістю якої є єдиний підпірний стовп біля входу.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Інкерман, вул. Кар’єрна.

Тел.: (0692) 72-22-65.

Посилання

• Легенди. Джерело святого Климента

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е 105 (М 26) (Орел – Харків – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Мелітополь – Джанкой – Сімферополь – Севастополь) або М 18 (Сімферополь – Ялта – Севастополь). З Сімферопольського шосе повернути на вказівному знаку в бік Інкерманського монастиря.

Громадським транспортом (маршрутними таксі або електричкою) до Інкермана від Севастополя / Сімферополя, до зупинки «Інкерман», а потім пішим ходом 10-15 хвилин до монастиря, уздовж якого проходить залізничний шлях.