Історія

На зламі епох початку ХХ століття, коли стара влада, чіпляючись за колишню могутність, намагалася придушити бунтарські настрої суспільства, носіями передової думки якої, в першу чергу, була творча інтелігенція, Балаклава стає притулком і другою духовною батьківщиною російського бунтівного письменника Олександра Івановича Купріна (1870 – 1938).

Закохавшись у цей відокремлений куточок теплого Криму ще в далекій Північній столиці Російської імперії завдяки живим розповідями вихідця з цих місць Григорія Петровича Денакса (держателя устричних складів), прозаїк перший раз відвідав місто на березі мальовничої бухти восени 1904 року зі своєю першою дружиною Марією Карлівною (1881-1960), зупинившись в «Гранд-готелі», щоб прив’язатися до нього на все життя.

Живі картинки петербурзьких розповідей старого грека вплетені в канву балаклавських пагорбів на стільки зачарували Купріна, що він через невеликий проміжок часу приймає рішення оселиться тут назавжди. А для початку перебирається на дачу свого друга Ремезова ближче до виходу з Севастопольської бухти, там де темніють руїни старовинної фортеці Чембало.

Втілюючи свою мрію в життя, письменник стає душею балаклавського суспільства, левову частку якого в його інтересах займав рибальський курінь, чиїм активним членом Олександр Іванович стає після тривалого періоду тренувань і складання іспиту. У пошуках якоря на цій райській землі він навіть зробив ряд кроків щодо купівлі невеликої ділянки землі на терасі схилу пагорба, що оточує Балаклавську бухту, але…

Втрутилася політика, в окремому випадку покарання співчуваючих революційним настроям морського екіпажу бронепалубного крейсера «Очаків», який очолив листопадове повстання 1905 року в Севастополі – як одному з активних прихильників заколоту (написання обуреного нарису «Події в Севастополі» і приховування десятка бунтівних матросів) Купріну пропонувалося в найкоротший термін покинути Балаклаву з забороною на подальший проживання в Севастополі і передмістя.

Не дивлячись на клопотання впливових друзів про зняття обмеження, письменнику-бунтарю більше вже не судилося побувати в улюбленому відокремленому місті на березі ласкавого Чорного моря. У 1906 році він назавжди покинув ці краї, щоб жити теплими спогадами в далекому паризькій еміграції і померти в холодному Ленінграді, так і не побачивши вже своїх садів Балаклави.

На відзначення ж перебування письменника як одного із значних етапів культурного життя міста його ім’я було присвоєно місцевій бібліотеці, що розташована в будівлі колишньої дачі Марецькою (1994 рік), а на набережній біля колишнього будівлі «Гранд-готелю», де Олександр Іванович вперше зустрівся з Балаклавою, в 2009 з’явився його бронзовий пам’ятник-двійник, який проникаючим крізь сторіччя поглядом з сумом мріє про свій нездійснене рай на землі.

Архітектура

Пам’ятник О.І. Купріну на пішохідній частині вулиці Назукіна, створений талановитим колективом у складі архітектора Григорія Григоряна і колективу скульпторів під керівництвом Станіслава Олександровича Чижа (1935 – 2008), який так і не побачив його урочистого відкриття, являє собою відбиту в бронзі фігуру автора знаменитих «Лістрігонів» в повний зріст.

З капелюхом і тростиною в розслабленій руці постать письменника, що невимушено спирається на кований ажур решітки балаклавської набережної, за помахом пензля творців спрямував свій погляд туди, де сховане за високою горою бурхливе Чорне море котить свої хвилі, де на пагорбах затишно розташувався його улюблений місто. А поруч біля його ніг височить стопка книг з короткою запискою-епітафією цим благодатним місцям на вершині.

Додаткова інформація

Місце знаходження: Україна, АР Крим, м. Севастополь, Балаклавський р-н, Стара набережна (Назукіна).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (М18) (Джанкой – Сімферополь – Ялта – Севастополь) до повороту на вул. Новікова / вул. Крестовського. По місту слідувати вздовж вулиці Каліча, потім Назукіна, що в південній частині переходить в пішохідну зону, на початку якої розташований пам’ятник Купріну.

Громадським транспортом з Севастополя (від кінцевої зупинки «5-й кілометр») до балаклавської Старої набережної (вул. Назукіна), біля початку якої розташований пам’ятник письменнику.