Історія
Стародавнє ім’я та розрахунки, засновані на згадці в грецьких морських периплах Луція Арріана Флавія (89 – 175) – ось і все, що пов’язує мис біля кордонів Партеніта з древнім поселенням Лампад (біля XII століття до н.е.) перших згаданих в історії жителів Криму таврів. Безжальний час за минулі століття дбайливою рукою повернулв мису Плака його первозданний вигляд, але допитливий розум дослідників і частка археологічних знахідок потроху повертають із забуття ті далекі часи, коли життя на півострові лише зароджувалася.
Коли у VIII столітті до н.е. в ці землі прийшли елліни – перші літописці їх історії – поселення в сідловині мису ще було населено, чому немало сприяло дозорное положення його знаходження та маяк на вершині скелястої кручі (непрямим підтвердженням служить стародавня назва – Кучукл-Ламбат, що в перекладі означає малий маяк).
Минуть роки, з’являться офіційні хроніки, які жодного разу не згадано маяк на гребені Плаки, хоча поселення на його північному схилі під ім’ям, даним першими морськими грецькими дослідниками цих берегів, не раз буде фігурувати в них (фінансово-статистичні та історичні документи). Кучукл-Ламбат разом з південним своїм морським вартовим не раз змінить підданство (римське, візантійське, хазарське, генуезької, османське) поки в 1783 році не стане вотчиною на рубежах Російської імперії згідно Маніфесту Катерини II (1729 – 1796).
На той момент поселення на північному схилі мису вже перебувало на межі зникнення. А через пів-століття (1833 рік) за свідченням Фредеріка Дюбуа де Монпере (1798 – 1850) – і зовсім перетворилася на руїни, хоч і належало з 1807 року таврійському губернаторові Андрію Михайловичу Бороздіну (1765 – 1838) (а може бути саме тому).
Новий власник швидко облаштував на підступах до мису Плака свою літню кримську резиденцію, а схили його встелив зелений килим парку; селище ж з колишньою назвою Кучукл-Ламбат було відсунутий від прибережної зони і продовжило своє існування ближче до лінії гір.
Потім в ході спадково-матримоніальних хитросплетень в середині XIX сторіччя господинею цих земель стає Анастасія Давидівна Гагаріна (1825 – 1907), яка дбайливою господинею і музою присвящає все своє життя всплеканню цієї землі – і Кучук-Ламбатський парк, і палац княгині розквітають під її вмілим управлінням.
З переходом півострова під владу Рад, маєток княгині в числі іншого приватного майна аристократії потрапив під реквізацію. Мис же Плака у складі новоствореного на його базі санаторію «Утес» оголошено лікувально-оздоровчої зоною, в статусі якій він перебуває й донині.
Архітектура
Скеля, що складається з нашарувань зеленувато- та блакитно-сірих мікродіабазів і діабазових порфіритів, являє собою куполоподібний витягнутий по північно-східному напрямку на півтораста метрів шток, який виступає за основну берегову лінію на шістдесят метрів убік морської безодні.
Південно-східний стрімкий скельний схил мису Плака відкриває ясну картину скорлуповатої поверхні концентричних тріщин, в той час як на північно-західному глинисті сланці і алевроліти були зім’яті в складки потоками магми.
Вершину ж скелі , що здіймається на тридцять п’ять метрів над чорноморськими водами, вінчає п’ятиметрова покришка, зіткана з метаморфізованих сланців.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, АР Крим, с. Утьос.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М18 (Е105) (Севастополь – Ялта – Сімферополь) між селищами Пушкіно і Кипарисне повернути в бік санаторію «Утьос», на території якого зараз знаходиться мис Плака (шлях приведе до автостоянки санаторію).
Громадським транспортом до зупинки «Санаторій» Утьос «(між Ялтою і Алуштою), а потім пішим ходом по гірському серпантину уздовж виноградників у бік моря спускатися близько 40 хвилин (мис знаходиться на території оздоровчого комплексу).