Набережна ім. Леніна Ялти

Історія

Фонтан на набережній Ялти Фонтан на ялтинській набережній

Ще в часи неоліту цей ізольований гірською грядою від примх Борея шматочок суші вабив перших поселенців Кримського півострова. Пішовши у вічність, вони залишили по собі чимало слідів (наконечники та інші продукти кременевої індустрії, сокири-кельти, могильники), які дозволили дослідникам з певною точністю говорити про те, що берег у районі Ялти, не дивлячись на всі капризи Чорного моря, був досить щільно заселений протягом декількох тисячоліть до н.е. народами під загальною умовною назвою “таври”.

Все більш освоюючи півострів в VI – V століттях до н.е. елліни, за припущенням істориків, вдихнули життя в поселення на березі улоговини, яка пізніше стане Ялтинською. І хоча документальних джерел підтверджують цей факт і не збереглося, але сама назва міста, що їде до грецьких коренів, побічно це підтверджує, як і знахідки кераміки, монет, надгробків, предметів мистецтва та культу знайдені в цьому районі.

Нічна ялтинська набережна Нічна набережна Ялти

Набережна Ялти була серцем і римського поселення на захищеній гірською грядою вузькій смужці суші, коли в 63 році до н.е. півострів перейшов під владу Візантії, хоча і цьому підтвердженням служать лише німі хранителі історії – розсипи монет, статуетки та глиняні черепки.

Минуть століття, але перша документальна згадка прибережного поселення на цій землі з’явиться лише в XII столітті в хроніках “Книга Рожера” географа арабського походження Абу Абдаллаха Мухаммеда ібн Ідрісі (1100 – 1165), щоб так і залишитися лише скороминущим відбитком. Без історії, без детального опису.

Протягом наступних шести століть селище, як місце проживання греків і вірмен, так і буде час від часу з’являться в офіційних хроніках то в якості складової Готської єпархії (XIVс.), то у зв’язку з руйнівним землетрусом кінця XIV століття, то як володіння генуезців (XVс.), то через зміну підданства на турецьке і входження до Мангупського кадилаку (1475).

Пристань ялтинської набережної Пристань набережної в Ялті

Набережна ж Ялти, яка вже отримала статус міста (1838 рік), весь це час будучи центром життя приморського поселення при будь-якому громадянстві, почала свою офіційну історію вже в якості російської підданої разом з початком освоєння Криму в якості частини першого офіційного поштового тракту між Севастополем і південним берегом півострова. На той момент її східна частина зустрічала подорожніх будівлею карантинної застави, а західна губилася в лісових заростях.

Назва Поштової збереглося за прибережною зоною (головною з двох існуючих на той момент міських вулиць) ще пів-століття, поки в середини другої половини XIX століття кований ажур огорожі не розділив її на дві частини, відокремивши закритий для транспорту мощений каменем бульвар з пристанями і пароплавним агентством. Оновлена набережна отримала ім’я Олександрівської. Хоча друга частина все така ж курна і галаслива усіяна щебенем транспортна магістраль скрадала всі принади ялтинського променаду.

Прибій на ялтинській набережній Прибій на набережній Ялти

Розквітнути у всій красі головній вулиці Ялти допомогли тихі 20-х роки ХХ століття, що настали після бурхливих років Громадянської війни, коли в ході реконструкції весь її простір було перетворено на пішохідну зону з великою кількістю декоративної зелені. Назву ж її змінили в дусі часу на набережну Леніна.

Своїм же завершеним виглядом серці міста зобов’язане вже післявоєнним рокам – в 1961 році для захисту від шаленства Пасейдон нижче його рівня була споруджена рісберма, що закінчується “нижньої вулицею”.

Зоря ж нового тисячоліття подарувала набережній Ялти нове оздоблення, перетворивши на одну з найпрекрасніших вулиць світу з ілюмінованими деревами і фонтанами, бруківкою під ногами і вільними художниками на маленьких стільчиках, затишними кав’ярнями та величними готелями, кованим ажуром лав і яскравими фарбами квітників.

Архітектура

Фарби ночі на набережній Ялти Фарби ночі на ялтинській набережній

Ламана широка лінія бульварної зони Ялти, що повторює контури узбережжя, укладена між Ленінським сквером і вулицею Гоголя. На всій протяжності пішохідної зони, нараховуючої в довжину більше кілометра, її простір гармонійно підкреслено зеленими штрихами дарів Флори і вдало вписаними легкими будівлями туристичної інфраструктури.

Маючи в ширину до шістдесяти метрів набережна горизонтально розділена на три рівні: перший, що знаходиться біля самої кромки води – широка рісберма з валунами у підніжжя, другий – пішохідна зона, що височіє на два з невеликим метрів над рівнем моря, з чавунними литими поручнями огорожі, третя, візуально розмежована з другої смугою невисоких будівель – потопаюча в зелені і квітах прогулянкова зона прихована від холодного дихання бога морів.

Пам’ятки

Ніч на набережній Ялти Ніч на ялтинській набережній

Крім головної пам’ятки, якою є грандіозна перспектива линучої за обрій чорноморської блакиті в обрамленні із скельних круч Ялтинського гірничо-лісового природного заповідника на сході і мису Ай-Тодор, що губиться за горизонтом, на набережній Ялти можна зустріти Даму з собачкою, що зіїшли з книжних сторінок, і її автора, який невимушено спостерігає за своєю героїнею.

А вечорами багатоголосий шум великого курортного міста розчиняється в сяючому дзюрчанні фонтанів і заспокійливих звуках імпровізованих концертів під різнокольорові відблиски ілюмінації.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, АР Крим, м. Ялта, Набережна Леніна.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М18 (Е105) (Севастополь – Ялта – Сімферополь). У Ялті повернути в районі автовокзалу на вул. Київську і слідувати до перетину з вул. Карла Маркса. Потім продовжити шлях пішки вздовж Київської, яка виходить на набережну.

Громадським транспортом до автовокзалу Ялти з Алушти / Севастополя / Сімферополя, а далі пішою ходою по вулиці Київській (вздовж річки) до бульварної зони ялтинській набережній.

Виктория Шовчко