Історія
Фатальний перший день весни 1881 року, коли помазаник божий упав від руки члена терористичної організації «Народна воля», викликав в суспільстві значний соціально-політичний резонанс, одним з аспектів якого стало будівництво великої кількості храмів в ім’я покровителя царської сім’ї Олександра Невського по всій території неосяжної Російської імперії. Не стало винятком і улюблене місце відпочинку покійного Олександра II (1818 – 1881) на кримському узбережжі.
Громадськістю Ялти в найкоротші терміни був створений комітет з будівництва, очолюваний інженером Олександром Львовичем Бертьє-Делагардом (1842 – 1920), в який увійшли не байдужі до цієї богоугодної справи видні городяни. Розробка ж проекту була доручена одному з видатних архітекторів південного берега Криму Карлу Івановичу Ешліману (1808 – 1893), але готовий ескиз не знайшов схвалення серед царської сім’ї.
Другий варіант собору Олександра Невського належав вже тандему головного архітектора Ялти Платона Костянтиновича Требнева (1841 – 1930-ті) та майбутнього його наступника на посаді Миколи Петровича Краснова (1864 – 1939). Саме цей проект в неоруському стилі був прийнятий за основу.
Нарешті в день десятої річниці пам’ятного трагічної події (1 березня 1891 року) з особистого схвалення Олександра III (1845 – 1894) на зібрані усім світом кошти в основу майбутнього головного ялтинського храму після відслуженого молебню рукою царюючої імператриці було закладено перший камінь.
Будівництво ж розтяглося ще на довгих одинадцять років, що було пов’язано частково з нерегулярністю грошових надходжень, а почасти зі складністю самого проекту. Освячений же собор Олександра Невського був 1 грудня 1902 року в присутності членів імператорської сім’ї і Миколи II (1868 – 1818) з дружиною особисто, після чого навколо нововідкритого храму було здійснено хресний хід і проголошено заздоровну царському дому.
Зробивши не по своїй волі лише невеликий інтервал у чотири роки у своїй церковній кар’єрі (з 1938 по 1942 рр.) – на цей проміжок часу за розпорядженням влади він був закритий, дзвони зняті, а його приміщення використовувалися в якості бази для спортивного клубу – храм у центрі Ялти продовжив виконання своєї релігійної місії, переживши всі жахи і тяготи неспокійного ХХ століття.
З першого дня свого існування вже понад століття продовжує храм в центрі Ялти нести світло і боже слово всім парафіянам, ставши ще краще після реконструкції напередодні святкування свого столітнього ювілею (2002 рік), коли його купола знову було вкрито сусальним золотом, а ікони та розпис знову заграли всіма барвами палітри.
Архітектура
Головний православний храм Ялти, задуманий і виконаний у неоруському стилі, звернений у бік набережної з чорноморської гладдю у підніжжя своєї домінуючою частиною – високою триярусною дзвіницею, увінчаною невеликою башточкою на круглому барабані з позолоченою маківкою на вершині і мозаїчним панно Олександра Невського, виконаного італійськими майстрами Антоніо Сальвіаті, в гранітному кіоті.
Різнорівневий асиметричний основний обсяг квадратної в плані будівлі з зовнішніх фасадів багато прикрашений декоративними елементами (ажурним порталом із високим ганком, пілястрами різних геометричних форм, кілевіднимі і напівкруглими закоморами, різьбленими фронтонами з зображеннями святих, трисмуговим поясом барабана, лопатки з приставними напівколонами, відкритими галереями), які надають його вигляду неповторний дух Стародавньої Русі з її казкової бувальщиною і небилицями наяву.
Внутрішнє оздоблення двохпрестольного (верхній в ім’я Олександра Невського місткістю тисяча двісті чоловік і нижній – святого Артемія на сімсот осіб) п’ятикупольного ялтинського собору, орієнтованого з невеликим відхиленням уздовж берегової лінії, талановитою рукою київського художника Мурашка придбало візантійські риси (їм були виконані всі внутрішні розписи і позолочений іконостас).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Садова, 2.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М18 (Е105) (Севастополь – Ялта – Сімферополь). У Ялті згорнути в районі автовокзалу на вул. Київську, а потім на вул. Карла Маркса (з боку Сімферополя) або на вул. Кірова (з боку Севастополя), які переходять у Садову.
Громадським транспортом до автовокзалу Ялти з Алушти / Севастополя / Сімферополя, а далі пішою ходою по вулиці Київській (вздовж річки), потім Карла Маркса, що змінює назву на Садову, де розташований собор Олександра Невського.