Історія

Історія перших важких кроків прогресу у сфері шляхів сполучення на львівській землі почалася на килимових доріжках далеких урядових кабінетів Австрійської імперії в 1841 році з Програми по розвитку залізниць. Реальне ж втілення в життя її етапу з будівництва гілки Перемишль – Львів почалося лише через сімнадцять років після прийняття доленосного рішення.

Разом з концесією на прокладку лінії протяжністю 97,6км, на східній околиці столиці королівства Галичини і Лодомерії Привілейоване товариство Галицьких залізниць під керівництвом Леона Сапєги отримало також підряд на зведення великої будівлі залізничного вокзалу. Адже згідно тієї ж державної програми в найближчі десять років планувалося з’єднати Львів з Бродами, Краковом, Підволочиськом та Чернівцями.

Всі роботи з облаштування першої залізничної гілки, що з’єднала місто Лева з прогресивною спільнотою європейських міст, були закінчені з випередженням графіка на два роки, і перший потяг у складі локомотивам «Ярослав», двох пасажирських вагонів і чотирьох платформ прибув до перону біля «головного палацу» (як називала вокзал преса) о пів на третю 4 листопада 1861 року.

На рубежі XIX і XX століть, коли освоєння нових територій Австро-Угорської імперії залізницею (Львівський вузол займав одну з ключових позицій на сході країни) вже йшло семимильними кроками за рахунок переходу під державний контроль, гостро постало питання про будівництво нової споруди вокзалу через недостатню місткость і комфортабельність.

Рішення виниклої проблеми, для розв’язання якої на державному рівні виділили всі необхідні кошти, цілком лягло на плечі директора Галицької залізниці Людвіка Вержбицького. Так вже в 1897 році був розроблений, а рік потому затверджений, проект професора Промислової школи Владислава Садловського; в 1902 розпочато будівництво союзом будівельників Левинського, Захаревича і Сосновського, а двома роками пізніше 24 березня відбулося урочисте відкриття нового міського шедевра архітектури.

Але простояти в первозданній красі довелося новому залізничному вокзалу Львова недовго – спочатку його підпалили відступаючі російські війська під час Першої світової (1915), потім під час українсько-польської війни воно отримало значні пошкодження (1918 – 1919), після чого по будівлі прокотився вал Другої світової, коли вона з перших до останніх днів війни знаходилося в центрі уваги авіації як один з ключових вузлів зв’язку між сходом і заходом (1939 – 1945). Наслідки останньої бурі були настільки руйнівні, що один з ключових залізничних вузлів Галицької землі вдалося відновити лише в 1957 році.

І кожен раз народжуючись з попелу львівський «головний палац» ставав все краще, щоб і в новому тисячолітті після реконструкції 2003 року дивувати витонченістю своїх форм і легкістю силуету.

Архітектура

Перша будівля львівського залізничного вокзалу представляла собою витягнутий прямокутник (150м х 20м) з по класовими залами очікування, касою, приміщеннями сфери обслуговування, дирекції та станційної поліції. Причому в інфраструктуру комплексу так само входили: депо, гуртожиток, склади і майстерні. Його архітектурною особливістю було нашарування прямокутних і кубічних обсягів з обробкою в мавританському стилі і виступаючими відкритими терасами.

Нині існуючий проект будівлі, хоча і в дещо зміненому вигляді, був спроектований архітектором Л. Вержбицьким за участю Є. Зеленевського. Його зовнішні фасади, прикрашені скульптурами різця знаменитих А. Попеля і П. Войтович (жінка – символ благоденства, а чоловік – торгівлі і промисловості), виконані в неокласичному стилі з його строгістю ліній, симетричністю основних компонентів і простотою в органічному поєднанні з витонченістю.

Так, при збереженні основних пропорцій попередньої будови, зараз транспортне серце Львова має чітко виражене двоповерхове проектування з акцентом у вигляді ризалітів-веж з боків і увінчаного куполом наростаючого об’єму ризаліта над центральним входом. При цьому основний простір виконано в спокійному класичному стилі: лопатки і аттик, тричвертні колони доричного ордера і трикутні фронтони, фільонки і карнизи складного профілю служать гармонійним фоном для центральних акцентів.

У бічних крилах залізничного вокзалу Львова, який налічує п’ять перонів і вісім колій здатних обслуговувати щодня п’ятнадцять тисяч чоловік, розташовані зали очікування, а центральна частина будівлі, прибрана гранітом і склом, є свого роду вестибюлем.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Палацова, 1.

Посилання

• Історичні персони. Львівський Фідій

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Пшемишль – Городок – Львів) / М10 ( Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) в центр міста, а потім від пр. Свободи вздовж вулиці Городоцької до повороту на вул. Чернівецьку, біля витоків якої розташований залізничний вокзал.

Громадським транспортом до Львова (орієнтир з/д вокзал) або від автовокзалів міським транспортом до місця призначення.