Зліва від павільйону Флори до центру парку ведуть дві алеї – верхня, на якій розташована статуя Меркурія, і нижня.
Крокуючи нижній алеєю по берегу Іонічного моря, на берегах якого розташований фонтан Змія, уздовж статуй Еврипіда, Аполлона Бельведерського, Венери Купальниці і грота Дзеркало Діани, маршрут наближається до площі Зборів з храм Посейдона. На площі розташований храм Посейдона, а межують з нею Великий водоспад, долина Гігантів і грот Тантала.
Грот Сцилли розташований навпроти статуї Орфея поруч з Парісом далі по берегу Іонічного моря. На розвилці, потопаючи кам’яним берегом у води Іонічного моря, розташовані острів Ітака і камінь Смерті.
Огинаючи грот Сцилли шлях уздовж статуї Амура шлях приводить в східну частину Софіївки.
Меркурій (Гермес) (1800) на Верхній алеї трохи далі фонтану Змія на високому постаменті оспівує в мармурі античного бога Меркурія (від лат. «Mircurius» – Меркурій).
Меркурію (Гермесу) в античній міфології приписували покровительство торгівлі, ремесел, розкраданню і подорожнім, а так само посередницькі послуги між світом богів і світом людей, які іноді виходили за рамки чесності. У гомерівських епосах цей бог виступає, насамперед, посланцем богів (передає Одіссею веління Зевса покинути Каліпсо) і провідником душ у підземне царство (проводжає Орфея до Еврідіки).
У Іонічне море (Нижній став) (1800) Софіївки, дно якого вирубано в гранітній скелі, а вода надходить з Верхнього ставу через мережу озер і каналів, назву свою отримало завдяки творам Гомера «Одіссея» і «Іліада», які послужили основним мотивом створення метцелевской Софіївки.
Дії цих творів розгорталися (частково) в Іонічному морі (частина Середземного моря) і острова Ітака (сучасна Італія) звідки був родом головний герой – Одіссей.
Став утворюється водами річок, які на думку греків текли в підземному царстві Аїда: Стікс (річка мертвих), Мнемосіна (річка пам’яті), Ахеронт (річка провідна в царство мертвих з царства живих), Кокіти (річка плачу), Літа (річка забуття), Флегетон (вогненна річка вбивць).
Фонтан Змія (1852-1859), який у проекті, здійсненому Л. Метцелем, являв собою лише нагромадження каменів, з яких виривалася струмінь води, скульптура ж бронзової змії з’явилася в Софіївці пізніше. Оригінальним інженерним рішенням архітектор змусив самотічний струмінь води вириватися з пащі змії на висоту до 17 м (за допомогою труб з різним діаметром).
Змія, ймовірно, повинна була символізувати міф про пророкування богами грекам термінів Троянської війни (грецькі воїни, що розташувалися на привал, побачили змію, яка виповзла з-під вогнища і з’їла дев’ять горобців – це передрікало перемогу після дев’яти років війни).
Статуя Евріпіда (1800) в Софіївці – данина поваги людині, яка була однією з основоположників драматургії, чия творчість набагато випередило свій час і залишається актуальною в усі часи. Скульптор зобразив давньогрецького трагіка з сувоєм в руках, підкресливши тим самим, що в кожному об’єкті Софіївки розігруються німі сцени з життя.
Статуя Аполлона Бельведерського (1800) – копія бронзової статуї роботи давньогрецького скульптора Леохара (придворний скульптор Олександра Македонського), оригінал якої зараз загублений, а мармурова копія зберігається у Ватикані. Софіївський Аполлон поступається оригіналу, висота якого становить 2,24 м.
У Древній Греції Аполлон (від грец. «Àπελάω» – здобич) – бог сонця і світла у всіх його проявах, покровитель наук, мистецтв, муз, лікування. Будучи сином бога неба Зевса, керуючого всім світом, і дочки титана Кея і титаніди Феби, Аполлон згадується в багатьох міфах та легендах.
Статуя Венера Купальниця (1800), розташована близько грота Дзеркало Діани, вносить елемент легкості і світла в цей куточок каменів і тіней Софіївки своєю невимушеній позою і білосніжністю тіла.
Венера (лат. «venus» – кохання) (ст.-грец. Афродіта) в древній міфології – Володарка сердець смертних і богів, що покровительствує любові, родючості і весні. За однією з версій вона – дочка Урана, народжена з морської піни, за іншою – дочка Зевса (володаря всього світу) і Діони (дочки Океану).
Грот Дзеркало Діани (1796-1800), незвичайність архітектурного рішення якого полягає в створенні ілюзії його ізольованості від парку: вибите в гранітній скелі замкнуте приміщення з дзеркальною поверхнею басейну посередині, висвітлюється лише смужкою світла, що пробивається через люк зверху, полонить відвідувачів Софіївки своєї тишею.
Діана (лат. «Diana») (ст.-грец. «Αρτεμις» Артеміда) – дочка Зевса (верховного правителя богів) і Літо (титаніди) – покровителька полювання і рослинного світу. Легенда, реалізована в гроті, розповідає про сумну долю Актеона (перетвореного на оленя, якого розірвали собаки Артеміди) – єдиного із смертних, хто побачив невинну наготу Діани, коли вона збиралася купатися в прихованому від очей смертних гроті.
Площа Зборів (1796-1800) – явне творіння рук людських з клумбою, що відраховує роки існування Софіївки, в самому центрі парку виділяється на навколишньому фоні природи, майже не пошкодженому людиною.
Згідно гомерівським творам, поневірянням Одіссея було покладено край саме на Площі зборів феаків, де сидячи на каменях і лавах блаженні феакійці слухали свого царя Алкіною, який пожалів героя перемоги над Троєю і погодився переправити його на батьківщину в Ітаку.
Храм Посейдона (1796-1800), відображений творцем у вигляді кам’яної чаші серед круглого басейну з рибками на площі Зборів, сповитий квітучою зеленню. Він розташований якраз там, де вказано його розташування в «Одіссеї» Гомера – на площі Зборів феаків.
За грецькою міфологією Посейдон (грец. «Ποσειδῶν» – Посейдон) – володар підводного царства, бог океанів і морів, народжений від богині землі Реї і титану Кроноса, який, згідно з «Одіссеї» Гомера, покарав феакійців за допомогу Одіссею – накрив корабель долонею, звернувши його разом з екіпажем у камінь. Звідси і пішла назва ще однієї пам’ятки парку Каміння смерті.
Великий водоспад (1796-1800), води якого огинають площу Зборів і впадають в Іонічне море, утворений річками Ахеронт, Коцит, Стікс.
Стікс (ін.-грец. «Στύξ» – жахлива) – річка мертвих, що з’єднує царство мертвих з царством живих, яку живлять Ахеронт (ін.-грец. «Αχέρων» – Ахеронт) – річка скорботи і Кокіти (ін.-грец. «kokutos» – плач) – річка плачу.
Долина Гігантів в Софіївці (ін.-грец. «Γίγαντες» – велетні) – підсумок битви гігантів (синів Геї (богині землі) і Тартара (бога нижчого царства)) і богів Олімпу, в якій перемогу, за допомогою циклопів і Геракла, здобули боги небес, а переможені – перетворилися на гори.
Грот Тантала (грот Страху і Сумніви) з нависаючим величезним валуном викликає холод жах у тих, хто ризикнув увійти в його чрево. Згідно гомерівського епосу Тантал (ін.-грец. «Τάντᾰλος») (син Зевса і німфи Плуто) був скинутий в Аїд за розголошення таємних рішень олімпійських богів людям. Покаранням Тантала в Аїді послужили голод і спрага, які він відчував перебуваючи в безпосередній близькості від джерел їх угамування бо не міг до них доторкнутися.
Софіївський грот Сцілли з кам’яною тумбою біля підніжжя валуна – символ мужності перед лицем смертельної загрози. Адже в стародавній міфології Скілла (Сцилла) (ст.-грец. «Σκύλλα» – гавкаюча) – дочка Гекати (богині ночі) — чудовисько, що пожирає всіх живих з кораблів, що проходять через Мессинську протоку (між о. Сицилія і континентом), захоплюючи жертв по шість за раз. Одіссей і його аргонавти змогли уникнути сумної долі, пройшовши через цю протоку, ціною життя шести своїх товаришів.
Статуя Орфея (др.-грец. – «Ορφεύς» – Орфей) – син Аполлона (бога сонця) і музи Калліопа, за легендою обдарований батьком чарівною золотою арфою, здатною підкорювати серця всього живого і неживого. Однак за неповагу до бога виноробства Діоніса Орфей був пошматований вакханки, які розкидали частини його тіла по світу. Лише голову річкою Гебр прибило до острова Лесбос, де її прийняв батько невдалого юнака.
Паріс є однією з ключових статуй в Софіївці, адже саме він послужив першопричиною розв’язування Троянської війни. Паріс – (др.-грец. «Πάρις») – син Пріама (останнього троянського царя) і Гекаби (дочки фригійського царя Дімант), віддавши «яблуко розбрату» Афродіті (богині краси) в обмін на володіння найгарнішою з жінок – Оленою – дружиною спартанського царя Менелая, з’явився призвідником пригод описаних в «Іліаді» та «Одіссеї» Гомера.
Серед хвиль Іонічного моря острів Ітака з каменем Смерті туманний і кам’янистий був за легендою батьківщиною Одіссея, до якої він самовіддано добирався двадцять років, пройшовши після тягот Троянської війни через дев’ять випробувань і не раз побувавши на волосок від смерті.
Камінь же Смерті символізує корабель феакійців, звернений в камінь Посейдоном (богом підводного царства) за допомогу Одіссею в подорожі додому на Ітаку.
Сумний образ софіївського Амура сина Зевса (верховного правителя Олімпу) і Афродіти (богині любові і краси) – з порваною тятивою лука і зламаними стрілами – символ вічного кохання Потоцького до Софії, яку не в силах зруйнувати цей бешкетний хлопчисько, що приносить у світ багато жалю і страждань посилаючи стріли, що вбивають любов.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, 12а.
Посилання
- Нотатки мандрівника (з план-схемою). Чудові Софіївки місця
- Легенди. Романтична історія Софіївки
- Легенди. Чудова Софіївка
- Легенди. Монетка на удачу
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 12 (Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка) або М 05 (Київ – Одеса).
Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі з київського автовокзалу.