Далі шлях пролягає, минаючи бюст Платона, до Критського лабіринту з гротом Каліпсо, зустрічаючи на шляху композицію Природа і Мистецтво і бюст Аристотеля.
У грота Фетіди, праворуч від якого розташована статуя Аполлона Флорентійського, а ліворуч – Фазанник, бере свій початок ріка Стікс.
По берегах струмка, що випливає з грота Фетіди, уздовж Єлисейських полів і бюста Гомера можна потрапити до Темпейської долини з Колоною печалі і Сплячим левом.
Софіївський Бюст Платона (1846), розташований поруч з Єлисейськими полями, (ін.-грец. «Πλάτων» – широкоплечий) (428 або 427 до н.е. – 348 або 347 до н.е.) – учня Сократа і вчителя Аристотеля – пам’ятка древньої мудрості, знань і філософії, яка не відокремлювала людину від природи, а вчила його гармонійної взаємодії з нею.
Критський лабіринт (1796-1800) – нагромадження кам’яних брил поруч з Єлисейськими полями – символ трагічності буття і одночасно символ перемоги над неминучістю, який створений за мотивами легенди про лабіринті на острові Крит. У цей лабіринт – лігво Мінотавра (людини з головою бика) – кожні дев’ять років на розтерзання посилалися афінські дівчата та хлопці, як плата за поразку Афін у війні з Критом. Це тривала до перемоги Тесея (сина морського бога Посейдона) над чудовиськом, і щасливого його повернення з лабіринту завдяки нитки Аріадни (дочки царя Криту).
Грот Каліпсо (1796-1800) в Софіївці присвячений німфі Каліпсо (ін.-грец. «Καλυψώ») з острова Огігія (згідно «Одіссеї»), яка врятувала Одіссея з морської безодні і, закохавшись в нього, тримала в полоні до наказу верховного бога Зевса про його звільнення. За легендою після розставання з Одіссеєм Каліпсо покінчила з собою.
Природа і Мистецтво (1796 …) поруч з Критським лабіринтом, де лежать два гранітних каменя: один з яких – тесаний колона (творіння рук людських), а другий – валун природної форми (творіння природи). Цю композицію і називають «Природа і мистецтво», однак є ще одна версія, за якою колона була призначена для обеліска на честь четвертої Харите (богині веселощів і радості) – Софії Потоцької.
Бюст Аристотеля (1846), розташований поруч з Єлисейськими полями в Софіївці, (др.-грец. «Aριστοτέλης») (384 до н.е. – 322 до н.е.) – учня Платона і вихователя Олександра Македонського – пам’ятник давньої мудрості, знань і філософії, яка не відокремлювала людину від природи, а вчила його гармонійної взаємодії з нею.
Єлисейські поля плавно переходять в Грот Фетіди (1796-1800) (др.-грец. «Θέτις») – морської німфи дочки Нерея і Доріда, на весіллі якої з «яблука розбрату» почалася Троянська війна, і син якої (Ахіл) допоміг її закінчити. Фетіда також надала допомогу Одіссею в подоланні восьмий перепони на зворотному шляху в Ітаку – Сцилли і Харибди (морських чудовиськ, які охороняли шлях через Мессинську протоку).
Фазанник (після 1800) в Софіївці – дерев’яний павільйон-ротонда з фонтаном у центрі, каркас якого складається з необтесаних колод дуба, а вузькі простінки інкрустовані дубовою, кленовою і ясеневою корою. Раніше (до 1856 року) використовувався для утримання фазанів, звідки й походить його назва.
Рікою Стікс (1796-1800) в парку називають річку, що протікає по руслу Кам’янки з Верхнього озера через грот Фетіди, уздовж Єлисейських полів, через долину Гігантів і впадає в Іонічне море.
- Верхній став – грот Фетіди – р. Стікс;
- Верхній став – р. Ахеронт – о. Ахерусійское – р.Ахеронт – р. Стікс;
- Верхній став – р. Коцит – р. Стікс;
- О. Ахерусійское – р. Флегетон – фонтан Семіструйка – р. Літа – р. Стікс.
Софійська Статуя Аполлона Флорентійського (1800) названа так за схожість з роботою великого італійського скульптора епохи Ренесансу Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) Давид-Аполлон, створеної у Флоренції в 1530 році для Баччо Валорі, яка зараз знаходиться в Національному музеї Барджелло у Флоренції.
У Древній Греції Аполлон (від грец. «Àπελάω» – здобич) – бог сонця і світла у всіх його проявах, покровитель наук, мистецтв, муз, лікування. Будучи сином бога неба Зевса, керуючого всім світом, і дочки титана Кея і титаніди Феби, Аполлон згадується в багатьох міфах та легендах.
Бюст Гомера (1846) – легендарного автора «Іліади» й «Одіссеї» Гомера (др. грец. «Ομηρος») (VIII століття до н.е.) знаходиться навпроти Єлисейських полів, куди помістили його вдячні шанувальники Софіївки.
В «Іліаді» та «Одіссеї» головний натхненник Л. Метцеля описує всі причини, перебіг і долі переможців Троянської (Іліонской) війни, акцентуючи у другій частині («Одіссеї») увагу читачів на пригодах Одіссея – царя Ітаки.
Єлисейські поля (1796-1800), оточені багатою флорою, знаходяться на берегах річки Океан, що омиває весь світ – острови блаженних. Улюбленці богів на них не знають горя, жалю, голоду, хвороб і старіння, а царює тут Кронос (ін.-грец. «Κρόνος») – бог часу.
За переказами Темпейська долина (1796-1800) (др. грец. «Τὰ Τέμπη») була утворена у Фессалії між стрімкими скелями Олімпу і пологими схилами гори Осса ударом тризуба Посейдона (бога моря), що проходить по руслу річки Пені. У Софіївці ця частина парку – скорботний куточок, пов’язаний з пам’яттю про першу дружину Станіслава Потоцького – Гертруду Комарівську і його трьох померлих в дитинстві дітях.
Сплячий лев (1796-1800) – це камінь в Темпейській долині, обрисами схожий на сплячого лева, – символ жалю про першу дружину Станіслава Потоцького – Гертруду Комарівську, яка носячи під серцем його дитину була вбита і скинута в став за наказом батька Станіслава, бо він вважав цю партію невідповідною для сина.
Поруч зі сплячим левом дзюрчать три маленьких водоспади, названих «Три сльози» – пам’ять про трьох померлих дітей Софії та Станіслава – Костянтина, Миколу й Олену.
Колона жалю (1796-1800) підноситься серед Темпейської долини поруч зі Сплячим левом і водоспадом Семіструйка в тіні гілок. Надламана у вершини вона – символ печалі Станіслава Потоцького про тих що пішли в інший світ близьких.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Черкаська область, м. Умань, вул. Київська, 12а.
Посилання
- Нотатки мандрівника (з план-схемою). Чудові Софіївки місця
- Легенди. Романтична історія Софіївки
- Легенди. Чудова Софіївка
- Легенди. Монетка на удачу
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М 12 (Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка) або М 05 (Київ — Одеса).
Громадським транспортом по залізниці, маршрутними таксі з київського автовокзалу.