Історія

Його доля як дзеркало повторює історію багатьох храмів завдяки щасливому випадку чи гіркій помилці народжених вірою на багатостраждальній українській землі. Вона прозаїчна і, в той же час, показова – сила духу проти державної машини, творення проти руйнування, добро проти зла…

Ні, звичайно ж Александовск, як і його однойменну фортеці-попередницю на березі Дніпра біля Хортиці, з моменту заснування теплим промінням віри осіняли православні святині, що підтримували волю до життя на цій продуваній всіма вітрами землі під постійною загрозою з боку войовничо налаштованих сусідів. Так перша дерев’яна церква була закладена в самому серці нового поселення вже через три роки (1778) після закінчення будівництва оборонних споруд.

Але повітове місто, яким став Олександрівськ в 1806 році, і однойменна станція Катеринославської залізниці (відкрита 15 листопада 1873) змусили міську владу задуматися про будівництво оплоту православ’я гідного швидкорозвиваючого серця Запоріжжя.

Саме з цих причин та плюс ветхість стін, які нещадно приголубив час у своїх руйнівних обіймах, на головній площі 5 травня 1886 року було урочисто закладено наріжний камінь у фундамент майбутнього Свято-Покровського кафедрального собору. Божим благословенням і людськими працями величний храм з високою дзвіницею, яку прикрашали восьмій мідних дзвонів, був зведений всього за чотири роки.

Але разом з революцією 1917-го на українську землю прийшли часи безбожництва: розправившись з ворогами політичними і військовими за рахунок громадянської війни 1917 – 1922 років, новоспечена радянська влада взялася за духовне. В суворих рамках атеїстичної політики переважна більшість культових споруд була закрита, а пізніше (1930 – 1940-ті) або знищена, або сплюндрована. Решта – весь радянський період діяла на межі існування.

У скорботне число перших потрапила і головна православна святиня Запоріжжя, коли в 1934-му більшовики стерли її з лиця землі.

Морок безбожництва розсіявся з набуттям Україною незалежності, і на святих руїнах в 1993 році завдяки копіткій праці фахівців «Запоріжцивільпроект» і особисто архітектора Дмитра Романова був закладений новий кафедральний собор, який практично повністю відтворює колишній вигляд (відсутній лише дзвіниці над притвором) православної святині Олександрівська.

Світлий день Покрови Пресвятої Богородиці (17 жовтня 2007 року) для запорожців ознаменувався і святом освячення новозбудованого головного міського храму з ярким образом небесної покровительки християнського світу. Відтоді все місто осяває своїми променями благословення світлий її лик, захищаючи від всіх примх жартівника-Хроноса.

Архітектура

Покровський собор Запоріжжя нині являє собою трехнавову п’ятибанну хрестоподібну в плані храмову споруду висотою у п’ятдесят три метри при довжині осей 38м і 18м з орієнтуванням північний захід – південний схід, яка прикрашає центральну площу старого міста. Її багатошаровий обсяг, досягнутий за рахунок невеликого виносу окремих частин споруди та широких декоративних карнизів, створює візуальну легкість загального образу.

Спрямовані увись витягнуті арки, кутові башти основного периметра на високих світлових барабанах, гранований центральний купол під шатровим завершенням, декоративні щипці, руст основної площини стін, трилопатеві арки завершень осей, невеликі ліпні акценти пілястр, парні напівколони, гладкий напівкруг апсиди і, звичайно ж, образ Покрови Пресвятої Богородиці при всій своїй багатоликості малюють гармонійну картину одухотвореної сутністі віри.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Леніна, 37.

Офіційний сайт: http://pokrovsobor.zp.ua

Посилання

• Історичні факти. Місто за порогами Дніпра

Як дістатися

По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / Р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т0803 (Маріуполь – Запоріжжя). По місту уздовж головної (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе) до Покровського храму.

У Запоріжжі громадським транспортом, прямуючим уздовж пр. Леніна, до зупинок «Вулиця Анголенко» / «Площа Соборна».