Історія
Хилиться до заходу сонце, закінчена чергова зміна, але любителів поганяти м’яча не зупиняє невлаштованість, де замість поля – витоптаний п’ятачок землі, а воротами служать дві увіткненні в землю деревинки, і втома… І хто б міг подумати тоді, в перші роки 1930-х, що на місці цього імпровізованого поля, де випліскували залишки нерозтраченої за трудовий день енергії любителі футболу з будівництва ДніпроГЕСу, всього через кілька років з’явиться справжній стадіон з трибунами, роздягальнями, біговими доріжками і справжнім полем.
Однак, спочатку дворовому полю судилося пройти шлях від спортмайданчика імені Антипова, на облаштування якого були виділені кошти з бюджету міста в 1931-му, до спортивного стадіону в підпорядкуванні «Запоріжсталі», готового приймати після невеликої реконструкції 1933 року республіканські фінальні першості з футболу і масові спартакіади.
Лише 2 травня 1938 року запорізька арена під назвою «Сталь», після грандіозної реконструкції перетворена в стадіон на вісім тисяч глядацьких місць, відсвяткувала своє офіційне відкриття матчем між «Локомотив» (Запоріжжя) і «Сталінець» (Москва), що закінчилося рахунком 4:5 на користь більш досвідчених гостей.
Наступною віхою в історії майбутнього стадіону «Славутич» можна вважати реконструкцію 1973 року, коли, крім ремонту конструкцій, що вже відсвяткували своє сорокаріччя, була введена в експлуатацію західна трибуна, що збільшило кількість його посадкових місць до двадцяти семи тисяч.
Але навіть значно збільшена місткість головних запорізьких трибун не дозволила прийняти всіх бажаючих повболівати за улюблену команду в 1991 році під час чемпіонату СРСР, коли місцевий «Металург» пробився у Вищу лігу, де обіграв таких грандів вітчизняного футболу як «Спартак» (Москва), «Арарат»,» Спартак «(Владикавказ),» «Динамо» (Москва), «Дніпро», «Динамо» (Київ), «Пахтакор», «Динамо» (Мінськ), «Локомотив».
А вже з наступного року стадіон «Металург» у Запоріжжі приймав ігри Вищої ліги чемпіонату України з футболу, самим великим досягненням місцевої команди в яких стало четверте місце і право виступати в кубку УЄФА сезону 2001/2002.
Центральний футбольний майдан, що перейшов на баланс міста на зорі 2000-х, пережив в 2002 — 2006 роках капітальну реконструкцію, яка зменшила його трибуни до дванадцяти тисяч, при цьому підвищивши комфортність посадкових місць і допоміжних приміщень, що дало можливість приймати матчі більш високого рівня.
Нова кар’єра ж «Славутич-Арени» почалася 29 липня 2006 року з матчу «Металург» (Запоріжжя) – «Динамо» (Київ), а через чотири роки їй випала честь приймати Суперкубок України між «Шахтар» (Донецьк) – Таврія (Сімферополь).
Нині запорізький стадіон є рідним не тільки для місцевого «Металурга», але й для луганської «Зорі» (з липня 2014 го), яка переїхала в Запоріжжі, рятуючись від війни на схід України.
Архітектура
Нині головна футбольна арена Запоріжжя являє собою стадіон місткістю дванадцять тисяч чоловік (6825 місць під навісом) з шістьма коментаторськими кабінами і ложею преси на шістдесят місць (Західна трибуна) та VIP-ложею розрахованою на сто чоловік.
Його шістнадцять секторів, розташованих по периметру прямокутного (105м х 68м) поля, дають прекрасний огляд і влаштовані з великим комфортом для вболівальників, чому чимало сприяє гарна організація освітлення основного місця дійства потужністю в 1400 люкс.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 21.
Тел.: (061) 236-73-46.
Офіційний сайт: http://stadion.zp.ua: //stadion.zp.ua
Посилання
- Історичні факти. Місто за порогами Дніпра
Як дістатися
По трасах Е105 (Харків – Запоріжжя – Мелітополь – Чонгар – Сімферополь) / Н08 (Дніпропетровськ – Запоріжжя) / Н23 (Кривий Ріг – Нікополь – Запоріжжя) / р37 (Бердянськ – Запоріжжя) / Т08 03 (Маріуполь – Запоріжжя). У місті слідувати по головній (Космічна – Леніна – Гребельна – Каширське шосе) до повороту на вул. Лобановського (південна частина міста), де розташована «Славутич-Арена».
У Запоріжжі – громадським транспортом, прямуючим уздовж пр. Леніна до колишнього стадіону «Металург».