Історія
На східній околиці міста там, де десятиліттями дурманнили винним ароматом стиглі виноградні грона, в 1617 році брати-францисканці виклопотали у Раєцького уряду зі схвалення польського короля Сигізмунда III Вази (1566 – 1632) собі затишне містечко для будівництва другого львівського монастиря з костелом святого Антонія в піку доминиканцам, які вже отримали дозвіл на будівництва свого другого монастиря Марії Магдалини.
Ось тільки побудована з дерева на вимогу влади з огляду на постійну загрозу зі сходу (в разі захоплення кам’яної споруди, що знаходилася поза периметра міської оборони, вона могла стати форпостом нападників) францисканську обитель на Личаковке вже через три десятиліття стерла з лиця землі всепоглинаюча пожежа, коли до Львова підійшли війська Богдана Хмельницького і Тугай-бея під час повстання 1648 – 1654.
Князь Костянтин Кшиштоф Вишнивецкий (1633 – 1686) в 1669-ому виступив фундатором будівництва на святому місці нового мурованого костелу Антонія Падуанського, якому, однак, так і не судилося побачити світ – під час облоги Львова 1672 року турецькі війська не залишили від недобудованого храму каменя на камені.
Нарешті, в 1718 році наріжний камінь в фундамент храму за проектом архітектора Паоло Антонія Фонтана (1696 – 1765) був закладений, щоб через два десятиліття католицькій святині бути освяченою і розкрити свої двері перед знемогаючою в очікуванні паствою.
А вже в 1756 році костел святого Антонія був підданий значній перебудові в дусі модного стилю бароко під керівництвом Франциска Ксаверія Кульчицького (1738 – 1770), під час якої у нього з’явився новий фасад, а також поруч з Будинком Божим з’явилися дві статуї різця Себастьяна Фесінгера (- 1769) Богородиці Непорочного Зачаття і небесного покровителя храму.
Францисканську обитель при святині на Личаковке ліквідували в 1786 році під час реформи ініційованої Габсбурзькою короною на чолі з Йосипом II (1741 – 1790), до володінь якої після початку розпаду Речі Посполитої стали відноситься галицькі землі. Костел же став парафіяльним для римсько-католицької пастви східного передмістя Львова.
Споруджена в 1818 році відкрита кам’яна дзвіниця костелу святого Антонія за проектом Йозефа Маркля (- 1854) ознаменувала собою одночасно завершення храмового ансамблю і початок епохи реконструкцій і реставрацій: зведення кам’яної огорожі (1830), розпис інтер’єрів (1854), ремонт покрівлі (1861 році, 1878), реставрація (1893), будівництво опорної стіни (1898), відновлення сходового прольоту і статуї Матері Божої (1901), а ще з інтервалом в два роки з’являються каплиці Розп’ятого Христа, святих Варвари і Йосипа.
Чи-то завдяки віддаленості від центру міста або своєму невеликому розміру, але саме Личаківська святиня єдиною була залишена радянською владою для здійснення богослужінь за римсько-католицьким обрядом у Львові. Так що весь комуністичний період храм залишався діючим, хоча і позбувся будинку парафіяльного священика, який був відданий під музичну школу в 1950-ому.
Після здобуття Україною незалежності розпочався повільний процес повернення костелу в лоно францисканського ордена, який був урочисто завершено офіційною передачею 14 квітня 1995 року. Незабаром поруч з храмом по вулиці Малій виросли нові монастирські будівлі. Так що нині святиня возз’єдналася зі своїми охоронцями і знову в її стінах в повну силу звучить ревна молитва братії.
Архітектура
Прямокутна в плані (17м х 14м) будівля костелу Антонія Падуанського розташована на перетині львівських вулиць Марії Заньковецької, Солодовоїй і Личаківської (центральний південний фасад звернений до останньої) і являє собою цегельний потинькований периметр з обробкою в стилі рококо, до якого в більш пізній час (початок ХХ століття) були прибудовані прямокутні каплиці Розп’ятого Христа, святих Варвари і Йосипа.
Головним акцентом зовнішнього фасад храму з коробовим арками вікон, кутовими пілястрами, витонченим прикрашеними декоративними вазонами фронтоном, аркою Антонія Падуанського над ажурною балюстрадою служить порталом центрального входу, де декоративний фронтон з пам’ятною табличкою в оточенні барокових завитків і гірлянд під вінчаючою аркою з хрестом на вершині і рустовані пілястри іонічного ордера створюють єдиний гармонійний малюнок.
Внутрішній однонавовий інтер’єр його під хрестовими склепіннями надійно зберігає давні розписи і барельєфи, які візуально підкреслюють спрямований за допомогою вікон угору храмовий обсяг. Розташована ж на півночі тригранна апсида, підкреслена раскрепованним багатошаровим карнизом і широким фризом візуально збільшує об’єм невеликого внутрішнього простору.
Єдиний з храмом ансамбль складають парадні сходи, трипілонна дзвіниця, статуї Божої Матері та святого Антонія. Вони розташовані поруч з центральним входом в святиню, доповнюючи один одного і при цьому ненав’язливо підводячи до головної перлині комплексу.
h3.Пам’ятки
Маленька скарбниця львівського костелу святого Антонія складається з давньої ікони «Богородиця з Христом і святою Анною» (1520 рік), дерев’яного різьбленого вівтаря Томаша Гуттера з Ярослава (перша половина XVIII століття) і портретів фундаторів – подружжя Костянтина і Анни Вишневецьких (кінець XVIII століття ).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Личаківська, 49а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Далі по кільцевій до вул. Личаківській з католицькою святинею на славу Антонія Падуанського.
Громадським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім тим, що прямує, на Личаківку.