Історія

Неспокійне XIII століття, коли міць Золотої Орди була як ніколи сильна і загрожувала землям вже Центральної Європи, її шляху до заповітної мрії підкорення світу перегороджували лише Галицькі землі з Карпатами та непрохідними лісами. Саме усвідомлення гострої загрози зі сходу змусило короля Русі Данила Романовича (1201 – 1264) на створення розгалуженої мережі укріплених пунктів на просторах підпорядкованих йому Богом земель. Одним з них була тоді ще нічим не примітна фортеця на березі Полтви.

Хоча, не дивлячись на всі приготування до оборони, дворічний похід татаро-монгольського війська на рубежі 1250 – 1260-х перетворив на попіл більшість західноруських укріплень і відновив контроль Орди над цими землями. Первісна фортеця Львів припинила своє існування, але місто продовжило жити…

Трохи більше століття (середина XIV ст.) потрібно було його жителям після отримання з рук Льва I (1228 – 1301) статусу столиці Галицько-Волинського князівства, щоб уздовж русла річки біля підніжжя Високого Замку з’явився справжній європейський центр з регулярним плануванням і Ринковою площею під захистом кам’яної фортечної стіни з вісімнадцятьма вежами (Висока стіна), кожна ділянка якої була закріплена за одним з міських цехів, що стежили за її справністю, забезпеченням і обороняли її в разі штурму.

Однак, чим заможніше і красивіше ставало серце Галичини, тим більше була кількість бажаючих зазіхнути на його багатства з уже вогнепальною зброєю в руках, що стало причиною додаткового зміцнення оборонного периметра на початку XV століття з напільного боку ще однією (Низькою) стіною з водяним ровом і земляним валом назовні.

Львівські фортечні укріплення, що багато разів рятували місто від атак ворога (після чого їх не один раз ремонтували і модернізували) і надійно зберігали мирний сон своїх городян, у зв’язку з удосконаленням військової техніки в першій половині XVIII століття втратили своє оборонне значення і магістратом було дано дозвіл на їх розбирання для будівельних потреб. Так що на початку наступного століття від них залишилися лише незначні частини-нагадування.

Лише з розквітом заснованої на надбанні минулого епохи творення в ХХ столітті залишки оборонних стін вже в якості об’єктів державної охорони історичної спадщини поступово виступають з темряви століть (останнє відкриття і консервація ділянки мулярів були здійснені в 1977 році), щоб нагадати про славне бойове минуле міста на березі Полтви.

Архітектура

Раніше внутрішня лінія міських укріплень Львова (Висока стіна) представляла собою неправильний цегляно-кам’яний чотирикутний периметр довжиною близько тисяча сімсот метрів з вісімнадцятьма вежами через кожні шістдесят метрів, двома воротами (Галицькі і Краківські) і двома хвіртками на лівому березі річки біля підніжжя Замкової гори в районі нинішніх вулиць Підвальна – Братів Рогатинців – Свободи – Лесі Українки.

Зовнішній оборонний периметр (Низька стіна) оперізувала місто з трьох боків (окрім набережного західного) від Галицької до Краківської брами і мала в своєму розпорядженні п’ятнадцять напівкруглих веж-бастій, з яких дві збереглися разом з фрагментами стіни до сьогодні на вул. Братів Рогатинців та вул. Підвальній (ділянка мулярів).

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Підвальна / Братів Рогатинців.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). У Львові по головній пл. Соборна – вул. Володимира Винниченка – вул. Підвальна (Книжковий ринок) – вул. Братів Рогатинців (біля південної стіни Міського арсеналу), на двох останніх залишилися фрагменти міських укріплень.

Громадським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім вулицями Замкова – Володимира Винниченка – Підвальна до збережених елементів оборонного периметра на вул. Братів Рогатинців 32 або на площі перед Успенською церквою.