Історія
Прикордоння сфер впливу міської влади Львова та королівських старост, як вітрина їх сили і могутності подарувала Театинській вулиці (нині Кривоноса) чимало зразків різних стилів та культур, і реформаторський костел в переліку її перлин займає далеко не останнє місце.
А почалася історія монастиря прихильників 95 тез Мартіна Лютера на початку XVII століття з милості львівського старости Єжи Мнішека (1548 – 1613), коштами якого була організована фундація будівництва обителі для братії, яка прибула з Перемишля.
Ось тільки коштів на придбання землі в благодійному акті не було передбачено, так що зведення чернечого притулку було відкладено рівно до того моменту, як Станіслав Данилович (1611 – 1636) передав в дар ордену отримані у спадок від діда коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Жолкевського (1547 – 1620) землі під південними схилами Високого Замку там, де століттями росли прекрасні виноградники.
Дерев’яний комплекс монастиря отців-реформаторів римської католицької церкви з костелом святих Роха і Себастьяна, побачивши світло в 1630-ому, вже через вісімнадцять років згорів дотла при штурмі Львова військами Максима Кривоноса (1600 – 1648) під час визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
Відродження фортеці-святині на південних підступах до Високого замку почалося в 1656 році вже в камені на кошти каштеляна кам’янецького Миколи Бєгановського (1601 – 1674), який відповідно до своєї останньої волі знайшов свій вічний спочинок в цих стінах, після того як в 1667 році будівництво кляштора з костелом святого Казимира (освячений архієпископом Львівським Яном Тарновським ( – 1669) трьома роками раніше) нарешті було закінчено.
У 1714 році поруч з реформаторським монастирем серед рясних садів південних склонів замкової гори київський ловчий Францішек Свігонь Завадський заклав будинок конгрегації сестер милосердя з шпиталем святого Вінцента де Поля, що складався із двох корпусів з каплицею святого Франциска посередині і трьох господарчих будівель, який покликаний був відповідати за здоров’я східних міських околиць.
Перехід галицьких земель під владу корони Габсбургів після Першого розділу Річи Посполитої і реформа Йосипа II (1741 – 1790) ознаменувалися для монастиря реформаторів закриттям в 1783 році, для братії – тимчасовим притулком в стінах обителі кармелітів босих (1784 – 1789), а для самого комплексу будівель – перетворення на притулок для немічних та сиріт під опікою сестер-шариток.
Благе починання було настільки важливо для австрійської влади, що вже в 1880 році шпитально-притулковий комплекс практично відбудовано наново на колишньому місці за проектом архітектора Альфреда Каменобродського (1844 – 1922), який отримав ім’я св. Казимира, з тим щоб через тридцять років пережити ще одну масштабну реконструкцію під керівництвом Ігнатія Кендзерського (1877 – 1968), що торкнулася так само і зовнішнього його вигляду – центральний фасад був прикрашений виготовленою раніше фігурою святого Вінцента з дітьми роботи Антонія Попеля (1865 – 1910).
Пройшовши практично неушкодженою крізь все бурі першої половини ХХ століття обитель радянською владою була передана у відання правоохоронних органів – в стінах притулку була організована колонія для неповнолітніх злочинниць (до 1970-х), а в шпиталі розмістилася школа робітничо-селянської міліції (з листопада 1939 року), яка під різними назвами квартирувала тут пів-століття (з невеликою перервою в три роки ведення бойових дій Другої світової).
Після здобуття Україною незалежності школу 11 березня 1992 року перетворено на Львівське училище внутрішніх справ МВС України, а ще через рік при об’єднанні із заочним відділенням академії внутрішніх справ отримала статус інституту, який в 2005-ому увійшов до складу Київського національного університету внутрішніх справ. Храм же був переданий Українській греко-католицькій церкві.
Архітектура
Розташований біля підніжжя південного схилу Високого Замку Львова комплекс колишнього реформаторського монастиря і шпиталю шариток представляє собою масивну оборонну цитадель за високою стіною, що складається з трьох об’єктів: костел святого Казимира, шпиталь сестер милосердя і притулку для немічних та сиріт.
Костел Казимира – прямокутний (33м х 13м) одноденний цегляно-кам’яний храм з витягнутою апсидою під двосхилим дахом, який прикрашає витончена сигнатурка. Його центральний звернений в бік вулиці фасад виконаний в стилі бароко: високий трикутний фронтон з характерними спливами, кутові вазони на тонких ніжках, ніша з мозаїчним панно, високі арки віконних прорізів, раскрепований лобовій карниз, дзеркальна розбивка і пілястри, що створюють підкреслено витончено-аскетичний вигляд в дусі реформаторства.
Монастирський корпус, що примикає до храму із заходу, являє собою замкнений асиметричний 2 – 3-х поверховий периметр під двосхилим дахом з внутрішнім двором. З його обробки звертають на себе увагу профільовані міжярусний і лобовій карнизи різко виділяючись на тлі гладко потинькованих пофарбованих стін.
Шпитальний корпус, який розташований на схід від костелу, цегляний двоповерховий з рустовкою першого ярусу і високого цоколя. Гладь його стін розчленована раскрепованим карнизом, а завершують їх – слухові вікна мансардного ярусу. При загальній аскетичності будову вінчає високий трикутний фронтон з скульптурою св. Вінцента в неглибокій ніші. Каплиця на терасі з кованою огорожею, що з’єднує два крила шпиталю вторить своїм оформленням малюнку костелу: плоскі пілястри, фронтон з вазами по кутах, аркова ніша в ліпному обрамленні, профільований карниз.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Замкова, 1а.
Посилання
- Історичні факти. Спокутуюча і облагороджуюча праця
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) / М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів) / М12 (Тернопіль – Львів) / М11 (Перемишль – Городок – Львів) / М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів). Далі по об’їзній прямувати до вул. Личаківській, потім вул. Володимира Винниченка, на перетині якої з вул. Максима Кривоноса розташований колишній монастир реформаторів.
Міжміським транспортом до залізничного вокзалу Львова, а потім вулицями Замкова – Володимира Винниченка до костелу св. Казимира.