Історія
Кам'яниця Вільчків
Ймовірно в ті часи, коли Львів лише починав відлік своєї історії під прапором польської корони після захоплення Казимиром III (1310 – 1370) в 1349 році і кільце Ринкової площі лише забудовувався першими будинками німецьких майстрових-переселенців, на цьому місці з’явилася одна з тих типових довгих приземкуватих дерев’яних будівель з маленькими віконцями, нерозділеним внутрішнім простором і великими льохами-складами, які відстояли одна від одної на деякій відстані, що оточували головну адміністративну будівлю міста кільцем (нім. “ring”, трансформоване в ринок).
Після руйнівної пожежи 1527 року, в результаті якої від Середмістя лишилися лише ратуша та одна кам’яна будівля, міською радою були посилені правила архітектурної забудови. Серед інших вони стосувалися заборони на дерев’яне будівництво, надавали рівні можливості для торговців (три вікна по фасаду) і суцільна лицьова лінія кварталу, що було викликано обмеженістю простору всередині оборонного периметра, а так само збільшенням чисельністю населення серця Галичини. Так що на місці перших дерев’яних будинків Ринкової площі з руїн повстали вже стрункі ряди кам’яниць.
Господарями будівлі під нинішнім №3 стала сім’я міщан Вільчків, завдяки кільком поколінням яких воно через брак офіційної нумерації (була введена лише в 1871 році) і отримало своє ім’я. В 1580 році ж як посаг дочки члена міської ради Валентина Вільчка Анни будівля перейшла у власність італійця Урбано делла Ріпа Убальдіні, а потім – їх сина Джованні.
Атланти-лицарі
Комерційна складова (перший поверх призначався для торгівельних справ) сутності кам’яниці на головній площі Львова забезпечила їй наступну зміну власника в 1663 році на купця Валентина Бзовського, сім’я якого на початку наступного XVIII століття поступилася її у зв’язку з значними витратами на утримання могутньому гетьману польному коронному Станіславу Матеуш Ржевуйському (1662 – 1728).
Ще півстоліття львівська резиденція сім’ї Ржевуйських прибувала в своєму первозданному вигляді, поки Міхал Ржевуйський (- 1770) в кінці 1760-х не надумав привести її до ладу. Завдяки багатству сім’ї рішення не реставрувати колишню кам’яницю Вільчків, а звести на старому фундаменті нову швидко знайшло своє матеріальне втілення в проекті під чітким керівництвом Петра Полейовського (1734 – 1776).
Розкішний абрис барокової перлини, який втілив у собі не тільки зведення чотириярусної будівлі з унікальним фасадом, а й надання йому сильних архітектурних штрихів за допомогою майстерної скульптури Франциска Оленського і кованого ажуру Петра Сенковацького і Яцентія Зайко, закінчила вже дружина Міхала – Францішка Ржевуйська – в 1775 році.
Кам'яниця Убальдіні
Спадкування розкішного, але не бажаного палацу Лянцкоронськими в 1823 році впала тінню на його подальшу долю – трохи довше ніж за століття через його зали проходить ціла низка іменитих власників: Скарбек, Ріццо, Касслер…, поки в одну мить 12 вересня 1939 року Друга світова не постукала в двері всіх Львівських будинків.
У післявоєнній країні рад, де гостро стояло питання розселення величезної кількості залишених без даху над головою і мало цікавило збереження пам’яток історії, будинок перетворили на багатоквартирний з об’єктами торгівлі на першому поверсі.
Лише незалежність України принесла дому на Ринковій площі під №3 довгоочікуване всесвітнє визнання в складі єдиного комплексу історичного центру Львова (включений в список світової спадщини ЮНЕСКО в 1998 році з невеликими змінами десятиліття потому), хоча і зараз будівля все ще використовується в якості комерційного об’єкту.
Архітектура
Чотириповерховий витягнутий прямокутник (24м х 8м) кам’яниці Вільчків побудовано відповідно до всіх середньовічних стандартів міської забудови львівського центру: три вікна по фасаду, суцільна лицьова лінія кварталу, спрямований угору і вглиб обсяг в стилі бароко.
Центральний фасад кам'яниці Убальдіні
Але при цьому центральний фасад – унікальний і неповторний завдяки французькому русту пілястрів, трицентровим аркам входів, круглим вікнам першого ярусу, витонченим сандрикам другого поверху, порталу центральній частині і раскрепованному лобовому карнизу.
Але головні його архітектурні штрихи: велична скульптурна група “Слава”, що сурмить в ріг перемоги над руїнами війни на вершині аттика, та атланти-лицарі, які утримують на своїх плечах балкон другого поверху разом з прикрашеними рослинним орнаментом (центральні) і химерами (кутові) кронштейнами, в поєднанні з кованим ажуром решіток першого ярусу і балконного огорожі створюють той самий незабутній силует.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 3.
Як дістатися
Автотранспортом по трасах М06 (Е471) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), М09 (Е372) (Рава-Руська – Жовква – Львів), М12 (Тернопіль – Львів), М11 (Перемишль – Городок – Львів), М10 (Радимно – Яворів – Новояворівське – Львів) до окружної. По місту уздовж головної (Стрийська – Шота Руставелі – Зелена -Студенческая – Левицького – пл. Соборна – Галицька) до Кафедральній площі, поруч з якою розташована пішохідна зона історичного центру Львова з будинком Убальдіні в північно-східній частині.
Громадським транспортом до Львова, а потім в центр старого міста по вул. Підвальній (ост. Книжковий ринок) / пр. Свободи (Кафедральна площа), а потім два квартали до пл. Ринок з кам’яницею Вільчків.