Zabytki.in.ua
Пам'ятки України

Троїцький собор Луцьку

Історія

Троїцький собор Луцьку Луцький собор Святої Трійці

Початок його історії загублене десь в тумані часу і досі залишається загадкою чи про нього писав Ян Дологуш як про костелі Святого Хреста на правому березі річки Стир навпроти замку, що згорів в 1431 році, або ж першу згадку слід приписати Терському, який оповідає про перший католицький храм під тим же ім’ям на Градній горі.

Як би там не було, але в 1585 році католицька святиня на землях колишнього православного монастиря святого Василя навпроти Малої брами новоствореної столиці Луцького воєводства Речі Посполитої значилася як діюча. Згідно двох версій своїм існуванням дерев’яний костел Святого Хреста на вулиці Олицькій зобов’язаний або литовському князю Свидригайло (1370 – 1452), або Стефану Баторія (1533 -1586), один з яких передав під владу папської тіари землі і майно православного кляштору.

Так до цих пір в міських архівах зберігається документ, що відноситься до раннього періоду існування католицького храму (датований початком XVII століття), в якому згадується щорічний хресний хід по Олицькій на свято Святої Трійці від Троїцького до Святохрестського храмів.

Початок нової історії костелу пов’язано з ім’ям дружини місцевого земського судді Агнешки Станішевської, яка в 1643-му для потреб прибулих до Луцька ченців-бернардинів викупила у парафії святого Якуба ділянку землі поруч з костелом Святого Хреста, а сам храм було передано під їхню опіку в 1646-му з дозволу польського короля Владислава IV Вази (1595 – 1648). Так що незабаром поруч з древньою святинею з’явився цілий комплекс бернардинського монастиря з господарськими приміщеннями, лісопилкою, городами та притулком для немічних, кам’яницю для якого придбала все та ж Агнешка Станішевська.

Західний фасад собору Святої Трійці Луцька Західний фасад Троїцького собору Луцька

Однак вже через два роки мирне життя католицької обителі перервали бойові дії визвольної війни 1648 – 1657 років під керівницьтвом Богдана Хмельницького, які закінчилися для неї повним руйнуванням, братія ж на цей час покинула рідні стіни щоб повернуться на попелищі в кінці 1650-х.

Після того пам’ятного знищення бернардинський храм в лічені роки піднявся з руїн завдяки щедрим пожертвам, з ним відродився і кляштор, але так як в якості основного матеріалу для будівництва у зв’язку з дешевизною знову було вибрано деревину, ще двічі (1696, 1710-е) комплекс вщент спопеляло нещадне полум’я пожарищ.

Лише з закінченням зведення в камені закладеної в 1720 році бернардинської обителі черга дійшла до костелу в формі троянди, який згідно початкового плану з допомогою крил повинен був стати невід’ємною частиною напівкруглого монастиря, але заперечення капітули закінчилися зупинкою будівництва і розбиранням його фундаментів в 1737-ому.

В кінцевому підсумку після довгих суперечок і сумнівів за основу проекту було обрано творіння єзуїтського архітектора Павла Гіжицького (1692 – 1762), яке в 1652 році почало втілюватися в життя, а освячено – лише через чотири десятиліття єпископом Адамом Станіславом Нарушевичем (1733 -1796). Храм являв собою пізнебарокову перлину з дев’ятьма мурованними вівтарями.

І хоча бернардинці ще півстоліття після анексії західної Волині імперією двоголового орла панували в стінах костелу і частини свого кляштору, з набранням обертів гонінь на католицизм росіянами в 1853 році братія була вигнана, монастир закритий, а діючий до 1864 року в якості парафіяльного храм в самому серці Луцька – в кінцевому підсумку переданий православній громаді, яка на той момент часу становила лише 5,5% міського населення.

В'їзна арка Троїцького собору В'їзна арка колишнього костелу Святого Духа

При цьому сильно постраждала під час пожежі 1850 року і лише трохи підновлена костьольна будівля все наполегливіше потребувала капітального ремонту. Після довгих років підрахунків і проектів в 1875-ому було затверджено план реконструкції архітектора Костянтина Раструханова (1836 – 1887) вартістю трохи більше тридцяти семи тисяч, який знайшов своє гідне завершення освяченням оновленої (зведено купол над центральною частиною, з’явилася дзвіниця на західному фасаді, змінений декор) святині 24 вересня 1880 року.

Преображення Троїцького собору продовжилося під час реставрації середини 1900-х, коли його стін торкнувся пензель талановитого чеського художника Федіра Параляка, а вхід прикрасила витончена арка з кованими воротами та двома бічними хвіртками.

Переживши дві світові війни ХХ століття храм опинився у володіннях войовничої атеїстичної країни рад, ідеологія правлячої влади якої не дивлячись змітала все, що пов’язано з релігією на своєму шляху. Луцькому храму пощастило вижити: в післявоєнні 1950-ті проведено опалення та покладена метласька плитка на підлогу, в 1960-х його розписувала художниця Лідія Іванівна Спаська (1910 – 2000), тоді ж в його надра перенесли реліквії Іверської каплиці, а в другій половині 1980-х після оголошення пам’ятником архітектури пережив повну реконструкцію з оновленням розпису всього інтер’єру.

Так що присвоєння 12 серпня 1992 року колишньому костелу статусу православного кафедрального собору Святої Трійці стало гідним продовженням його кар’єри, яку лише підкреслили пам’ятний хрест чорного лабрадориту, будівництво водосвятної каплиці і оновленні в 2014-ому зовнішні фасади.

Архітектура

Бічна нава  колишнього костелу Святого Духа в Луцьку Бічна нава луцького Троїцького собору

Прямокутний периметр (40м х 20м) цегляної тринавової восьмистовпної базиліки головного православного храму Луцька в стилі пізнього бароко розташованний під захистом півкругу монастирських корпусів в пізнішій версії доповнено одноярусною дзвіницею над нартексом і куполом над средохрестям.

Пишно оздоблені фасади Троїцького собору, прикрашені арковими нішами з надмірним замковим каменем, розбивкою на дзеркала, профільованими карнизами, різноманітними за формою віконними прорізами (арковими, коробові, круглі), витонченим орнаментом лиштв лише відтіняють домінанту центрального входу з багатошаровими пілястрами доричного та іонічного ордеру, широкими архітравом і фризом, вінчаючим модільонним поясом під арковими фронтонами купола дзвіниці.

Внутрішній простір, що покоїться під хрестовими (бічні нави) і напівциркульними (центральний неф, трансепти, хори) склепіннями, зберігає твори настінного живопису XIX – XX століть, двох’ярусний іконостас XVII століття і цілий ряд цінних ікон.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Градній узвіз, 1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М19 (Доманове – Ковель – Луцьк – Дубно – Збараж – Тернопіль – Чернівці – Тереблече) / Н17 (Львів – Радехів – Луцьк) / Н22 (Устилуг – Луцьк – Рівне). У місті по вулиці Рівненській / Волі / Шевченко до бернардинського монастиря, в центрі якого знаходиться храм.

Громадським транспортом до луцьких вокзалів, а потім в бік центру міста до Театральної площі, поруч з якою розташований Троїцький собор.