Історія

З ім’ям литовського князя Вітовта (1350 – 1430) пов’язаний один з найяскравіших етапів становлення міста в петлі річки Стир в якості іноді офіційної, іноді – ні столиці Волинської землі. Саме його стараннями була прийнята булла папи римського Мартіна V (1369 – 1431) про перенесення з Володимира-Волинського католицької єпископської кафедри до Луцьку в першій чверті XV століття, для чого князь не шкодуючи коштів в найкоротші терміни організував зведення всередині периметра Окольного замку першого дерев’яного собору святої Трійці.

Перенесення кафедри вимагав допоміжних приміщень для розміщення канцелярії, капітулу, архіву, для чого на ряду з будівництвом головної католицької святині в 1425 році була пристосована розташована між Пінською і Перемишльською вежами оборонного периметра кам’яниця кінця XIV століття.

Два роки по тому офіційно визнаний кафедральним луцький Троїцький костел став на чолі духовного життя величезній території литовської землі, прийнявши в своє підпорядкування 185 костьолів Берестейського, Брацлавського, Волинського, Подільського воєводств та Пінського повіту, що забезпечило не тільки його процвітання, а й міста його оточуючого.

Під час бойових дій чергового витка польсько-литовського протистояння 1431 року, коли Луцький замок опинився в епіцентрі військового протистояння, собор і будинок консисторії зазнали значного розграбуванню польськими військами. Однак багаті володіння, серед яких тільки в Луцьку нараховувалося тринадцять будинків, в післявоєнний період дозволили швидко повернути втрачене.

Через століття (1535) після цих пам’ятних подій, які увійшли в аннали історії під ім’ям Луцької війни, під владою королеви Бони Сфорца (1494 – 1557) Луцька кафедра отримала в якості єпископа Юрія Фальчевського, з ім’ям якого пов’язана масштабна реконструкція собору Святої Трійці в тесаному камені з ренесансними рисами 1545 року (виступав ініціатором та одним з найбільших фундаторів).

Трохи пізніше (1552) в рамках тієї ж перебудови змінився і кафедральний будинок, досягнувши двадцяти чотирьох метрів в довжину. Він був побудований на місці колишнього з використанням його фундаменту і підвалів. Нові приміщення швидко обжили єпархіальний капітул, канцелярія і архів, а також Троїцька латинська школа для підготовки нижнього духовенства та світських осіб.

17 червня 1724 року стало чорним днем в історії Луцька – руйнівне згарище поглинуло в своїх смертоносних обіймах не тільки житлову міську забудову, а й обидва оборонних периметра, монастирі єзуїтів та бригіток. Троїцький же костел втратив свої кутові вежі, які на наступний рік замінили високі шпилі, і прикрасив свій зовнішній вигляд в ході відновлення бароковими завитками. Крім того на місці спаленої дерев’яної соборної дзвіниці з’явилася нова чотирипілонна дзвіниця в південно-західному куті комплексу.

Те що не вдалося в 1724-ому довершив вогонь 5 вересня 1781 года – Гефест-таки забрав свою жертву: прекрасний луцький собор Святої Трійці розтанув в диму чергового згарища (його голий остов у зв’язку з неможливістю відновлення довелося розібрати) разом з Окольним замком і греко-католицькою церквою святого Дмитра.

Тоді ж значно постраждали і будови соборного комплексу, особливо дісталося східному їх крилу, яке довелося розібрати, а на його місці в 1725-ому побудувати новий значно більший г-подібний периметр. У ще пахнучих свіжою фарбою нових приміщеннях розмістилися класи повітової школи для дворян, організовані на базі єзуїтського колегіуму та Троїцької школи для благородних осіб. Вціліле ж західне крило стало притулком для немічних і хворих шляхтичів.

Латинська кафедра у зв’язку з втратою свого головного храму за нечувану суму з сто тисяч злотих викупила у едукаційної комісії Речі Посполитої єзуїтський костел, куди перенесли всі єпископські служби, пожертвувавши будівлею самого колегіуму та чотирма кімнатами східного крила капітулу.

За колишніми соборними будівлями на кошти та за підтримки Юзефи Поляновської в 1782 році був побудований сиротинець «Ангеліка» для сімдесяти дівчат, опіку над яким після смерті засновниці в 1831-му єпископ Каспер Цецишовський (1741 – 1831) передав ордену дочок милосердя (шариткам). Їм же було доручено богадільню в західному крилі.

Після анексії імперією двоголового орла волинських земель в 1795 році (Третій розділ Польщі) ще якийсь час українським землям була надана деяка свобода самовизначення і релігійних вірувань, поки в 1860-х російське православ’я за активної підтримки з боку адміністративної влади не почало наступ на католицизм.

Якийсь час монастирю шариток Луцька ще вдавалося уживатися з правилами царського режиму, але в 1864-му він все ж був закритий разом з шляхетської школою, а їх приміщення зайняли організовані за чотири роки до цього на базі гімназії жіноче і чоловіче початкові училища, в наприкінці XIX століття відомі під гучним ім’ям «Академії наук».

Після першої світової колишня обитель сестер милосердя продовжила виконувати свою високу просвітницьку місію вже в якості польської загальної школи ім. королеви Ядвіги відкритої в 1917 році, до якої трьома роками пізніше приєдналася і торгівельний оплот академічних знань.

У радянський період в луцькому шаритському монастирі квартирували різні виробничо-складські підприємства, одне з яких і нині займає східне крило. Західне ж зі здобуттям Україною незалежності в 1991-ому знову отримала в своє розпорядження латинська Петропавлівська кафедра з мальтійською службою допомоги. Приміщення ж притулку для дівчаток «Ангеліка» були передані в житловий фонд.

Архітектура

Нині збережені будівлі комплексу колишнього Троїцького собору являють собою два крила капітулу, що утворюють п-образний периметр з широким внутрішнім двором, чотирипілонну триаркову прикрашену пілястрами і складнопрофільним карнизом дзвіницю під чотирисхилою покрівлею і г-подібний периметр з прибудовою колишнього сиротинця «Ангеліка».

Всі збережені будівлі комплексу маю двоповерховий з підвалами обсяг, що носить сліди нехитрого декору у вигляді простих наличників з замковим каменем зовні і склепінчастими перекриттями над коридорним та поздовжним плануванням всередині, частиною укріплені контрфорсами. При цьому відмінною рисою західного крила служить п’ятигранний ризаліт в центральній частині дворового фасаду.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кафедральна, 17 та 19.

Як дістатися

Автотранспортом по трасах М19 (Доманове – Ковель – Луцьк – Дубно – Збараж – Тернопіль – Чернівці – Тереблече) / Н17 (Львів – Радехів – Луцьк) / Н22 (Устилуг – Луцьк – Рівне). По місту вулицями Глушець / Ковельській – Данила Галицького до повороту на Кафедральну, на якій розташований колишній монастир шариток.

Громадським транспортом до луцьких вокзалів, а потім міським – в Старе місто, де розташований комплекс колишнього Троїцького собору (орієнтир – костел святих Петра і Павла).