Історія
Вже більше чверті століття не було на білому світі того, чиїми стараннями Корець останній раз піднісся на вершину процвітання і благополуччя, а дух його продовжував перетворювати улюблене дітище змінюючи, даруючи, прикрашаючи, не дивлячись на нові реалії життя невеликого містечка і його нових власників.
У самому центрі поруч з величною колись фамільною резиденцією-фортецею згідно із заповітом похованого в Варшаві останнього господаря міста з роду Чарторийських Юзефа Клеменса (1740 – 1810) з’явилася нова православна кам’яна крита залізом святиня з такою ж дзвіницею, заснована на кошти фундації князя від 22 серпня 1780 року і освячена півстоліття потому (1834 рік) на честь святого Миколая.
Пройде зовсім небагато часу (три роки) з моменту спорудження, а навколо нового храму на березі Корчика з’явиться міцна дерев’яна на кам’яному постаменті з кам’яними ж стовпами огорожа як перший знак вступу в свої права найбагатшої міської православної святині з парафією понад 1800 осіб (222 подвір’я).
Внутрішнє ж оздоблення Свято-Миколаївської церкви удосконалювалося аж до 1860 року, коли після іконостасу і верхньої катедри своє місце зайняв жертовник, а стіни були розписані олійними фарбами. При цьому про цінність її церковного начиння, ризниці і богословських книг в народі ходили легенди.
Земельна фундація князя Чарторийського і більш пізні жертвування (загальна кількість понад 150 десятин, з яких 83% городньої і орної) забезпечили храму статус парафії третього класу, а також закріплення за ним Свято-Гергиевскої церкви на міському цвинтарі.
Крім того фундаціонний акт Юзефа Клеменса не обмежувався земельними наділами, закріплюючи за настоятелем карафії крім грошової платні в триста рублів право отримувати від Корецької економії 104,5 корця різного хліба в зерні. Цей привілей діяв аж до 1860-ого, коли російський уряд скасував матеріальне забезпечення священнослужителів.
У турботах про душевний спокій своїх вірян церква святого Миколая не забувала про молоде покоління, для виховання якого в приписаному до неї селі Шитня в 1860 році була відкрита церковно-парафіяльна школа (навчалося до двох десятків дітей), а в самому Корці з 1871 року діяло народне училище на півсотні молодиків та двокласна церковно-парафіяльна школа (з 1893 року).
Перша світова ХХ століття, після якої рівненська Волинь знову опинилася під сповідуючим католицизм польським прапором, не дуже торкнулася православної святині біля підніжжя стародавнього замку – її двері все також були завжди відчинені перед потребуючими слова Божого, а служби проводилися українською мовою. Так що єпископа Волинського Олексія (1882 – 1943) під час його візитації 1936-ого місто, де діяли п’ять православних церков і монастир чекало з розпростертими обіймами.
Переживши в поступово занепадаючому стані період панування радянського атеїзму, Миколаївський храм вже в високий статусі міського православного собору почав довгий шлях свого відновлення і становлення разом з незалежною Україною в 1990-х, щоб через чверть століття назавжди вписати своє ім’я в книгу унікальних пам’яток архітектури рідної землі і надійної опори своїх вірян.
Архітектура
Два стилі і один шедевр будівничого, де кам’яна класика (техніка і матеріал виконання) перегукується з мотивами української дерев’яної храмової архітектури (планово-просторова структура), не могли стати пересічним об’єктом міської забудови. Його цегляну сутність з тричастинною розбивкою (квадратний неф, прямокутні притвор і апсида) вінчає дерев’яний дванадцятиметровий купол на сферичних вітрилах і гострий шпиль вежі, яка зараз лише умовно носить звання дзвіниці.
Зовнішній декор Миколаївського собору витриманий в класичному стилі більш характерному для палацової архітектури: пілястри тосканського ордеру, декоративний фриз з релігійними висловами, високі аркові вікна зі шпросами в простих лиштвах, масивні трикутні фронтони центральних осей з біблійними сюжетами, спарені колонні портики тосканського ордера з трьох сторін (крім східної частини), пологі арки з перемичками віконних прорізів з боків нефа.
Дзвіниця над бабинцем візуально є продовженням і невід’ємною частиною основного об’єму будівлі. Її сформований за рахунок поступово нарощуваних зменшуваних в об’ємі квадратних периметрів вінчає чотирисхила покрівля з надбудовою-башточкою під гострим шпилем.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., с. Номий Корець, вул. Богдана Хмельницького, 1а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). У Корці по вул. Київській (центральна) прямувати до повороту на вул. Богдана Хмельницького, у другому кварталі якої знаходиться Свято-Миколаївський храм.
Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Корець», а потім від Київської площі в бік замку по вул. Б. Хмельницького до Миколаївського собору.