Історія
Кревська унія 1385 року заклала фундамент для м’якої латинізації українського суспільства Волині через створення фінансових, політичних та юридичних преференцій для місцевих православних магнатів, які через осадництво і комерційні пільги збільшували чисельність своїх міст за рахунок польських переселенців.
Рід князів Корецьких, який стояв біля витоків українського козацтва в боротьбі з турецько-татарськими ордами, не залишився осторонь від загальнодержавних тенденцій, заклавши і профінансувавши будівництво на місці стародавнього городища Корця для своїх нових підданих католицького віросповідання дерев’яного храму в 1533 році.
І хоча спочатку святиня освячена на честь Успіння Діви Марії була наділена лише скромним статусом призамкової каплиці, у зв’язку з постійною військовою загрозою зі сходу її архітектура носила сліди оборонного будівництва – периметр був укріплений кам’яною стіною з вежею і з’єднувався з твердинею на вершині відрога Волинського щита широким підземним ходом, що проходив під руслом річки.
Відбудовувати оплот віри католицької парафії в камені довелося вже молодшій гілці князівського роду Чарторийських, яка отримала у спадок місто на березі Корчика після згасання роду Корецьких. Саме на їхні кошти в 1706-ому при активній підтримці ксьондза Станіслвава Кропивницького був зведений костел-фортеця з елементами декору в стилі бароко.
Після ліквідації корецького францисканського кляштора російською владою в 1835 році парафіяльний костел залишився не тільки єдиним католицьким храмом в окрузі, але і став духовним правонаступником спадщини знищеної обителі, отримавши в своє повне розпорядження вельмишановану серед християн усіх конфесій ікону святого Антонія з Сином Божим (Imago Gratioza Saucti Antoni).
А в 1915-ому була розпочата масштабна реконструкція храму за проектом та під безпосереднім керівництвом польського архітектора Джозефа Пія Джіконского (1844 — 1927), що тривала майже рік. Саме тоді будівля кардинально змінила своє планування і вівтарна частина опинилася на півдні (раніше центральна вісь проходила зі сходу на захід), а вінчаючі нову частину будівлі хрести – розгорнуті під 90º. Можливо саме після тієї перебудови костел освятили на честь святого Антонія Падуанського.
В одну мить пролетіла для Корця нетривала міжвоєнна епоха ХХ століття під польським прапором, і українська земля знову опинилася у вогнедишному жерлі бойових дій з волі двох збожеволівших в своїй ненаситної жадобі влади тиранів. Тодішній настоятель храму отець Антоній Дерковіч зняв з дзвіниці три дзвони і закопав їх щоб зберегти, але служби не зупинив.
Силами небес католицька святиня вийшла з пащі війни майже неушкодженою, але опинилася перед обличчям нової страшної загрози – войовничого атеїзму рад. Молитвами і завзяттям Серафима Кошуби (1910 – 1977) храм діяв аж до 1963-го, коли був закритий і пристосований під зберігання хімікатів, що безнадійно знищили її унікальний внутрішній декор. Навіть після офіційної заборони на ведення релігійної діяльності пастир не залишає без уваги свою парафію, потайки проводячи богослужіння і католицькі обряди.
Батько Серафим не дожив до світлого моменту здобуття Україною незалежності в 1991-ому, а разом з нею і падіння всіх заборон на релігійну діяльність. Частково відновлений же костел був наново освячений на честь Успіння Діви Марії і Антонія Падуанського в 1994 році, після чого почалося його поступове повернення до колишньої слави і величі.
Архітектура
Півтисячоліття існування не могло не позначитися на зовнішньому вигляді однонавового із закругленою апсидою на півдні храму на правому березі річки Корчик. Його домінуючі барокові риси кілька згладжені копулою, змінене на 90º планування (нинішня вісь південь-північ) та утворюючі нині наву прибудови в південній і північній частинах створюють трохи хаотичний, але при цьому досить гармонійний зовнішній вигляд.
Зовнішнє оформлення костелу у вигляді спарених пілястрів доричного ордера, порталу центрального входу з розірваним напівкруглим фронтоном, барокових крутиків спливів, витонченої двох’ярусної сигнатурки, люкарн купола колишньої апсиди, різноманіття використаних конфігурацій віконних прорізів (овальні, круглі, коробові, аркові), складнопрофільних карнизів і башточки-надбудови світлового барабана при двох перехрещених осях храму створюють унікальний неповторний вигляд, який породжує чарівність нашарування епох.
Внутрішній простір нави розкреслено подвійними пружними арками, що ділять його на дві частини, яке вінчають зірчасті (кришталеві) склепіння. З колишнього оздоблення практично збереглася лише мала частина настінного розпису. Два наявних в розпорядженні служителів культу барокових вівтаря XVII століття були перевезені з костелу святого Антонія села Великі Межирічі.
У північній частині огородженого по периметру невисокою цегляною стіною комплексу підноситься вгору трипілонна дзвінниця під чотирисхилою покрівлею з глибокими нішами для святих фігур на зовнішніх опорах. Її аскетичний вигляд кілька скрашують лопатки і профільований лобовій карниз.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Корець, вул. Костьольна, 6а.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). Через Корець прямувати по вул. Київській, а потім повернути на вул. Костьольну, на якій розташований храм святого Антонія.
Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Корчик», а потім на південь по вул. Костьольній до католицької святині.