Історія
Ще на зорі формування української державності в епоху Київської Русі на березі річки Корчик існувало укріплене городище з палісадом відоме під ім’ям Корчеськ. Саме тут згідно Київському літопису під час міжусобних протистоянь 1150 року проходила військова рать Мстислава Ізяславича (1126 – 1170), а через століття (1258) під його стінами війська Данила Романовича (1201 – 1264) зупинялися на привал в поході проти татар.
Після захоплення і остаточного встановлення на волинських землях влади Великого князівства Литовського право на володіння містом разом із Заславом та Хлопотіним (нині Червоний Став) було даровано Любартов Гедиміновичем (1300 – 1383), а підтверджено Вітовтом (1350 – 1430) могутньому роду Острозьких. Вони-то і вважаються засновниками замку на скелястому відрогу Волинського щита, хоча їхня, побудована в 1386-ому твердиня і була дерев’яною.
Честь ж будівництва кам’яного замку належить князям Корецьким, які з’являються на сторінках історії міста на початку XV століття з розпорядження виявляти повну покірність Василю Олександровичу Корецькому як і його батькові всім оточуючим Корець селищам, яке підписали литовські князі Свидригайло (1370-1452) та Казимир IV (1427 – 1492).
Корецька фортеця завдяки міці кам’яних стін та відведеному у нове русло ще при Острозьких Корчику благополучно витримала на відміну від повністю зруйнованого місцевого монастиря, штурм татарського війська в 1495 році, хоча бій і був виграний ціною значних пошкоджень.
Так що Богушу Федоровичу (1510 – 1576) довелося наново відбудовувати замкові стіни, значно розширивши оборонний периметр з бастіонами. Крім того твердиню з’єднав новий підйомний міст, укріплений триярусній надбрамною вежею. Однак і в такому модернізованому вигляді недовго довелось прибувати захисниці корецьких земель – часті турецько-татарські набіги раз по раз змушували шукати нові шляхи в підвищенні її обороноздатності.
Відсутність планової масштабної реконструкції і постійне перебування практично на передовій бойових дій коштували Корецькому замку дуже дорого – до XVIII сторіччя старий воїн перебував у ветхому стані, а місто, яке він покликаний був захищати, стало незначним містечком Волинської губернії.
Якби не останній власник з роду Чарторийських – стольник князівства Литовського Юзеф Клеменс (1740 — 1810) – незабаром прах фортеці розвіяли вітру часу, а стіни остаточно розібрали на матеріал місцеві жителі. Але в 1788 році княжої волею над Корчик засяяла оновлена перлина палацової архітектури з витонченим арковим мостом в оточенні великого саду, що розкинувся на схилі скелі.
Турботами про міський добробут Юзеф Чарторийський не тільки були оновлені численні корецькі храми і громадські будівлі, а й налагоджене порівнянне за якістю продукції з саксонськими заводами порцеляново-фоянсове виробництво, в якому було задіяно понад тисячу осіб. Високі статки і влаштований побут вдихнули в вмираюче волинське містечко новий ковток життя.
Але процвітання тривало не довго: завод повністю згорів з усім майном в 1797-ому, князь Чарторийський помер через тринадцять років, не залишивши спадкоємця чоловічої статі, Корець було поділено між Яблонська і Потоцькими, частина майна останніх була конфіскована на користь східної імперії двоголового орла за підтримку антиросійського повстання 1831 року, а сам замок-палац на наступний рік теж поглинуло руйнівне полум’я, яке залишило лише голі остови стін.
З тих пір колись велична твердиня більше не відбудовувалася, на кінець XIX століття являючи собою комплекс з добре збережених на висоту двох поверхів цегляних стін і триярусної надбрамної вежі із запущеним садом, хоча від замкової каплиці на той час уже не залишилося і сліду, а зараз і вони потихеньку потихеньку йдуть у небуття під байдучим людським оком.
Архітектура
Побудований на високому скелястому відрогу Волинського кристалічного щита на лівому березі річки Корчик замок має регулярне квадратне в плані планування бастіонного типу. Його стіни з червоної цегли, що підносяться над землею на два яруси, із зовнішньої сторони колись були захищений глибоким заповнюваним річковими водами ровом і земляним валом.
З внутрішнього боку оборонний периметр був забудований двоповерховими будівлями оформленими за допомогою техніки фігурної кладки в бароковому стилі (пілястри вертикально членуючі площину стін, пологі арки фронтонів, сегментні сандрики, профільовані карнизи) і одноповерховими господарськими прибудовами з глибокими підвалами.
Єдиний шлях, що з’єднує фортецю з «великою землею», нині пролягає по трипілонному цегельному мосту декорованому лопатками і замковим каменем у щелиге арок, хоча знайдено археологічні підтвердження існування підземного ходу під Корчиком між ним і костелом святого Антонія.
Центральний в’їзд на територію Корецького замку захищає триярусна прямокутна в плані надбрамна вежа з коробовим арками першого та другого ярусів і високою витягнутою – верхнього. Зі збережених слідів колишньої пишноти можна відзначити пологі аркові фронтони, круглі люкарни (раніше в них розміщувалися міський годинник), пілястри доричного ордера, ліпні крутики безпосередньо над проїздом всередині та сліди трикутного фронтону на зовні.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Корець, вул. Замкова.
Посилання
- Історичні персони. Пригодницький роман довжиною в життя. Самійло Корецький
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Львів – Дубно – Рівне – Житомир – Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ізюм – Слов’янськ – Луганськ). Через Корець прямувати по вул. Київській, а потім повернути на вул. Б.Хмельницького, що з’єднується з вул. Замковою, де розташована твердиня.
Громадським транспортом з Рівного / Житомира / Новоград-Волинського до зупинки «Київський майдан», а потім на південь по вул. Б.Хмельницького – Замковій до фортеці.