Історія
Куполи Покровського собору Рівного
Коли в затхлому радянському повітрі вже марив солодкий запах національної свободи, та відлік часу смерті чергової реінкарнації московської імперії зла йшов на дні, після семи століть забуття на величезних просторах від Луганська до Ужгорода почала прокидатися берегиня української духовності – православна церква.
І першим самостійним кроком її в самому серці волинської землі стало закладання в 1990 році найсвятішим патріархом Київським і всієї Руси-України Мстиславом I (1898 – 1993) наріжного каменя у фундамент майбутньої головної святині Рівненської єпархії – собору на честь Покрова Пресвятої Богородиці за проектом місцевого архітектора Віктора Ковальчука, дванадцять ескізів якого перемогли в конкурсі.
Мозаїкові панно нижнього храму
Не дивлячись важке політико-економічне становище першого десятиліття української незалежності, храм в самому центрі міста поруч з древньою усипальнею видатних городян біля підніжжя зеленого бору поступово продовжував будується, і вже через кілька років (в кінці 1990-х) перед парафіянами відчинила свої двері нижня церква на честь всіх святих землі Волинської.
Зорю нового третього тисячоліття Покровський собор Рівне зустріне вже у практично повністю закінченому вигляді. Його посвяту в православну віру в 2001-ому проведе сам патріарх Київський Філарет, хоча роботи з його внутрішнього оздоблення триватимуть ще не одне десятиліття.
Центральний фасад Покровського храму
Крім своєї основної архипастирської діяльності православна святиня через десятиліття (2010-ті) з відкриттям недільної дитячої школи, бібліотеки, духовного хору та музею поклала на себе функції освітньо-культурного центру, який іде рука об руку зі століттями покладеною на церкву місією допомоги духовної і фізичної всім стражденним.
Так що нині чудова перлина храмової архітектури, яка стала справжнім втіленням самої суті української душі не тільки в архітектурних формах, а й за своїм духовним змістом, йдучи в ногу з часом постійно вдосконалюється в пошуках свого шляху служіння новому вільному суспільству своєї країни.
Архітектура
Рівненський Собор Покрова Богородиці
Еклектика в сучасній інтерпретації з національними рисами породила на світ одне з чудес Рівне, яке славиться не тільки своїми колосальними навіть за мірками українського храмового зодчества масштабами – висота Свято-Покровського собору 55м, а його центрального хреста – 6м (при розмірах 51м х 42м і місткості шість тисяч осіб), а й унікальним завершенням з тринадцяти куполів (Ісус Христос та дванадцять апостолів), яке в країні має ще лише Софійський собор.
Нашарування геометричних обсягів в дзеркальній оправі (ризаліт центрального фасаду, гранована апсида, гіпервиражені пілястри, восьмигранні барабани та сильно витягнуті поглиблені віконні ніші) надають монументальній споруді візуального спрямовання вгору, полегшуючи загальний обсяг.
Зовнішній архітектурний образ підкреслений високим світловим барабаном центрального куполу, главками кутових башточок основного обсягу на восьми колонах доричного ордеру, перспективним архівольтом центрального фасаду, пологими бароковими арками фронтонів-закомор доповнено родзинками у вигляді мозаїчних панно входу в нижній храм, тризуба святого Володимира і лику Богородиці в круглій ніші.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 6.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Мостика – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Луганськ – Ізварине) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів) або Р77 (Рівне – Тучин – Гоща). У місті по вул. Київській, що переходить в вул. Собор, в східній частині якої розташований Покровський храм.
Громадським транспортом до автовокзалу Рівне, а потім п’ять кварталів на захід по вул. Соборній до православної святині на честь Покрова Пресвятої Богородиці.