Історія
Обдарований творець і щедра меценатка, земельний магнат і умілий будівельник, дбайлива господиня і доблесний воїн… епітетів цій жінці не злічити, адже долаючи століттями закостенілі забобони, вона після смерті чоловіка в середньовічному суспільстві Речі Посполитої домоглася уявно більшого, ніж більшість дрібнопомісних представників протилежної статі, створивши квітуче місто з нічого. Вона і є Рівне. Марія Несвицкая (- 1518).
А почалося все з кончини князя Семена Несвізького ( – 1481), все великі маєтки якого на Волині (в тому числі і поки ще нічим не примітне куплене за два десятиліття до того у Луцького землянина Івашка Васильовича Дичко за 300 коп широких грошей село Рівне) відійшли його дружині Марії. І хоча офіційною резиденцією князя був місто Колодне, його діяльна вдова обирає для себе Городок як місце постійного перебування.
Цей вибір не був випадковим, адже останній знаходився всього в декількох кілометрах від нового захоплення і головної надії господині – поки ще села Рівне, в якому вона почала будівництво дерев’яного замку поряд з початком клопоту з отримання для нього статусу міста з Магдебурзьким правом. Праці Марії увінчалися успіхом в 1792-ому, і з тієї пори поселення на берегах Усті, не дивлячись на всі злети і падіння історії, вже ніколи не втрачало свого високого статусу.
Її перший замок згорить наприкінці XV століття, але войовнича і діяльна натура княгині не дасть їй довго тужити над попелом її дітища – вона майже відразу почне будівництво нової твердині вже в титулі княжної Рівненської, при цьому виклопотав у короля Олександра Ягелончика (1461- 1506) привілеї на проведення в столиці своїх земель ярмарки, що значно підвищить її торгово-економічну привабливість.
Шлюб дочки Марії та Семена – Анастасії ( – 1515) – зі старостою Луцьким князем Семеном Юрійовичем Гольшанським (1445 – 1505) мало що змінив в управлінні рівненських земель, адже видатному полководцю і військово-політичному діячеві Великого князівства Литовського залишалося мало часу для далекої східно-волинської провінції, так що княгиня Рівненська продовжила дбайливе господарювання на своїх землях.
Раптова смерть зятя лише ще більше ускладнили її нелегку працю, коли на майно князя Семена в околицях Рівного раніше викуплене у землянина Ванька Кирдиєевича за тисячу коп широких грошей ще до одруження пред’явили претензії Волинські земляни Дзевшиці (Гнат, Богдан та Івашко) з причини відсутності серйозного заступника у овдовілих княгинь. Край багаторічним розглядам поклав лише указ Сигізмунда I (1467 – 1548) від 21 липня 1515 року, згідно з яким Марія і Анастасія залишалися повноправними господинями сіл: Авеськів, Башов, Бережан, Квасилів, Коршів, Колодне, Славне, Став.
На схилі років перша княжна Рівненська продовжувала працю на благо своєї батьківщини, незважаючи на заміжжя онуки Ганни Тетяни ( – 1522) згідно з яким новим власником земель номінально ставав її чоловік Костянтин Острозький (1560 – 1530), все більше приділяючи уваги питаням благодійності та меценатства (в реєстрі облагодіяних її милістю згадується в тому числі Києво-Печерська лавра).
Через століття в незалежній Україні, відроджуючи пам’ять про ту чиїми працями Рівне фактично з’явився на світ, буде встановлено пам’ятник Марії Рівненській створений за проектом Володимира Борисовича Шолудько та відкритий в самому серці центральної міської вулиці в 2006 році.
Архітектура
Величний білий мармуровий жіночий силует на гранітному постаменті під куполом семистовпной ротонди зі світловим ліхтарем над центром композиції – витвір скульптора В. Шолудько в співавторстві з Віктором Фрунзелем, Юрієм та Вадимом Козирацькими – нині прикрашає центральну частину головної рівненської транспортної артерії.
Скульптура самої княгині, що велично сидить на італійському троні-кріслі, спинка якого вигнута у вигляді крил з гербом Несвизьких на тильній стороні, хоч через брак будь-яких збережених портретів Марії Рівненської і не відповідає оригіналу (за модель було взято зображення княгині Радзивілл), але всі елементи її оздоблення відповідають добі і віянням моди, які були присутні на Волині в її час.
Гранітний ж п’єдестал пам’ятника прикрашений лаконічним написом і двома барельєфними зображеннями, які образ княгині з гербом міста біля ніг як би візуально підсумовує: зліва дозорна вежа та храм – символ її вкладу в духовну і оборонну складову, а праворуч – князі-спадкоємці і жителі схилені у вдячному поклоні за внесок в їх майбутнє.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Містка – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Луганськ – Ізварине) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів) або Р77 (Рівне – Тучин – Гоща). У місті по вул. Соборній до пам’ятника Марії Рівненської.
Громадським транспортом до автовокзалу Рівне, а потім міським транспортом, прямуючим по вул. Соборній до Театральної площі, на протилежному боці від якої знаходиться пам’ятник княгині Несвізький.