Історія
Одине з великих міст біля східних кордонів Речі Посполитої під захистом фортечних стін з перспективою перетвориться на центр комерційного процвітання і стабільності не могли оминути своєю увагу всюдисущі сини Ізраїлеві. Так перші документально збережені відомості про їх перебування на рівненській землі відносяться ще до 1566 року, хоча це лише поодинокі непрямі докази їх незначних комерційних угод.
Століттями змінювані правителі, незліченні набіги татар і хитке економічне благополуччя стали передумовами до того, що міська єврейська громада так і залишилася на рівні декількох сімейних кланів.
Ситуацію кардинально змінила смерть Яна Олександра Конєцпольського (1635 – 1720), всі дуже пошарпані Північною війною маєтки якого згідно з правилами успадкування отримали небагаті родичі з Валевських. Не маючи можливості утримувати обтяжений боргами Рівненський ключ (30 міст, 435 фільварок) через три роки вони продали його князю священної Римської імперії, коронному обозному графу Єжи Олександру Любомирському (1669 – 1735).
Саме з родом Любомирських тісно пов’язана поява в Рівному згуртованої іудейської громади: завдяки преференціям Єжи Олександра, що визнавали і урегульовували правове існування міської єврейської громади, чисельність діаспори рік від року почала зростати.
Його нащадки – син Станіслав (1704 – 1793) і онук Юзеф (1751 — 1817), крокуючи духовним заповітам пращурів, розширили повноваження дітей Ізраїлевих на рівненської землі, дозволивши їм будівництво перших дерев’яних синагог (1760, 1786), громадських лазень та організації хевра кадіша з розширенням території єврейського цвинтаря.
Заступництво Любомирських, котрі залишилися господарями Рівне в умовах російської анексії 1795 року, створило настільки сприятливі умови для розвитку іудейського суспільства, що станом на початок ХХ століття і аж до Другої світової війни воно складало більше половини міських жителів. При цьому в місті діяло два десятка синагог.
Нещадне жерло війни, розв’язаної кривавими радами і нацистською Німеччиною, поглинуло в своєму жерлі практично все єврейське населення Волині, в понівеченому антисемітським терором Рівне його залишилося менше трьох відсотків від довоєнного рівня. Не сильно покращив ситуацію і радянський антисемітський радикалізм, що вилився в єврейські погроми, кримінальне переслідування за національною ознакою, закриття єдиної діючої з 1944 року місцевої синагоги та передачі її будівлі будинку фізкультури «Авангард».
Перегорнути чорну сторінку радянської історії змогла лише довгоочікувана незалежність України 1991 року, коли всі заборони впали і у жалюгідних залишків міської єврейської діаспори з’явилася можливість на відкрите проведення своїх богослужінь в одній з трьох своїх збережених храмових будівель, що було повернуто громаді в 1992 році. З тієї пори маленька будівля в самому серці великого міста продовжує служити промінцем віри життєвого шляху всіх дітей Яхве міста.
Архітектура
Маленька квадратна в плані (бік 15м) будівля рівненської синагоги в чотири вікна по фасаду розташована в самому центрі міста являє собою зовні типового представника неоренесансної архітектури кінця XIX – початку ХХ століть: аркові в профільованому обрамленні вікна зі шропсами, неширокий фриз у барокових завитках, каннельовані пілястри, складнопрофільний карниз та фільончате оформлення підвіконного простору.
При цьому його внутрішній простір, що виконано згідно з канонами іудейської храмової архітектури, має в західній частині двоярусну розбивку (основний периметр одноярусний), в якій другий поверх-балкон відведений для здійснення релігійних обрядів жіночої частині суспільства.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Шкільна, 39.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е40 (Містка – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Луганськ – Ізварине) або Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів) або Р77 (Рівне – Тучин – Гоща). У місті по вул. Київській / вул. Соборній до пам’ятника Марії Рівненської, позаду якого знаходиться будівля синагоги.
Громадським транспортом до автовокзалу Рівне, а потім на міському – до зупинки «Театральна площа», звідки через підземний перехід до пам’ятника княгині Марії Несвізький. Юдейський храм розташований на паралельній вул. Шкільній.