Історія
Тісно переплетена з історією української землі ще з часів Середньовіччя доля єврейського народу вперше торкнулася Здолбуніва, коли після Люблінської унії 1569-ого в невеликому селі волинської глибинці почали з’являтися перші іудеї. Вони привнесли в розмірене життя хліборобів метушливу нотку міна та торгівлі, вдихнувши ковток економічного прогресу.
За наступні сто років громада народу-вигнанця разом з обраної нею самою малою батьківщиною на березі Усті разом переживуть численні напади кримських татар і регулярного турецького війська та відчують на собі всю силу гніву повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648 – 1657 років, з яких вони вийдуть з величезними втратами, але не зломленим духом.
Здолбунів і його іудеї швидко відновляться з кожним роком збільшуючи свою чисельність і увійдуть рука об руку в століття російської анексії (XIX століття) з її жорстким державним регулюванням внутрішньої політики, релігії та суспільного життя, при якій аж до 1903 року село буде закрито для єврейського вільного поселення.
Зате початок ХХ століття став для місцевої діаспори народу-мандрівника справжнім періодом розквіту, коли його частка в загальній чисельності населення досягає сімнадцяти відсотків, відкриються дві синагоги, почне працювати школа системи «Тарбут» з викладанням на івриті (з 1939-ого ідиш) і офіційно запрацює іудейський цвинтар.
Але після нетривалого світанку єврейська громада Здолбунова по волі двох тиранів, котрі уявили себе володарями світу, була скинута на саме дно найстрашнішої безодні смерті, горя і сліз – 7 серпня 1941 році окупаційна частини вермахту розстріляли на околиці села п’ятсот місцевих жителів, з яких 370 були синами Ізраїля.
А далі були створене в травні 1942-ого тритисячне єврейське гетто, куди поміщалися жителі всіх довколишніх селищ, і страшне 8 жовтня 1942-ого, коли практично всі його в’язні були розстріляні на околиці села Старомиль (вдалося врятуватися лише двадцяти п’яти чоловікам, що здійснили зухвалу втечу). Так громада практично припинила своє існування, не дивлячись повернення до Здолбунова виживших після деокупації 2 лютого 1944 року.
Так що зараз про ту яскраву, але недовгу історії місцевої діаспори колін Ізраїлових нагадують лише пожовклі сторінки документальних джерел, спогади старожилів та старий цвинтар на міській околиці з похиленими від часу пам’ятниками, який почали приводити в порядок в 2015-ому.
Архітектура
Розташоване в східній частині міської забудови єврейське цвинтар Здолбунова займає територію 2,5 га неподалік від Старомильського ставка, нараховуючи кілька тисяч поховань, переважна частина яких датується другою половиною XIX – першою половиною ХХ століття. Його тривале перебування в занедбаному стані призвело до часткової втрати в більшості своїй споруджених з каменю надгробних пам’ятників, так що не всі могили зараз підлягають ідентифікації.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Щепкіна.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Р05 (Городище – Рівне – Острог – Шепетівка – Старокостянтинів), що проходить по околиці Здолбунова. У місті прямувати: вул. 8 березня – вул. Щепкіна – вул. Мартинівка – вул. Вили 1, яка проходить поруч з іудейським кладовищем.
Міським транспортом, що прямує уздовж з-д шляхів до старого єврейського цвинтар.